Торік Євген Христофорович відсвяткував своє сторіччя: його ювілей припав на 2022-й — рік повномасштабного російського вторгнення. Із зруйнованого загарбниками Сєвєродонецька був евакуйований до Вінниці, де мешкає й нині.

Попри поважний вік учасник бойових дій, почесний громадянин міста Сєвєродонецька Євген Драгомирецький добре пам’ятає усі пережиті ним історичні віхи та випробування ХХ, а тепер — і початку ХХІ століття.

До Другої світової війни Євген Драгомирецький працював токарем на заводі в Одесі, де робили деталі для легкових автомобілів.

1941 року він опинився біля Ялти, звідти його направили до Одеського піхотного училища, а потім — до Дніпра. Тут уперше й потрапив під бомбардування. На якийсь час втратив зір від яскравого спалаху — поранений товариш вивів до медиків.

У січні 1942 року він воював на Волховському фронті. Коли привезли чисту білизну і наказали терміново переодягнутися, Євген Христофорович нахилився за одягом, а піднявши голову, побачив у дереві поруч величезний отвір — лише миттєвість вберегла його від біди.

Коли 13 лютого 1942 року йому в руку поцілив уламок, медики наполягали на ампутації. Однак боєць не погодився — довго лікували, дали другу групу інвалідності й залишили працювати в шпиталі. Після війни демобілізований воїн обрав для навчання медичний інститут, після закінчення якого 1956 року за направленням приїхав на Луганщину. Працював у Первомайській, потім у Гірській, а з 1963 року — у Сєвєродонецькій лікарнях. Очолював онкодиспансер. Справою свого життя обрав онкологію не тільки Євген Христофорович, а й його син Володимир, який закінчив Луганський медичний інститут. Символічно, що їх із сином спільний «онкологічний стаж» — понад 100 років.

«Моя бабуся казала: «Головне, щоб тобі не довелося побачити війну». Втім, мені довелося, і навіть повоювати... Війна прийшла в наш дім і тепер — із рф, — зазначає Євген Христофорович, наголошуючи, що усі випробування наша країна подолає. — Українці — така нація, яка витримає усе заради Перемоги! Слава Україні!».

З ветераном бойових дій, перебуваючи у Вінниці, зустрівся начальник Луганської обласної військової адміністрації Артем Лисогор.

«Я розумію, як складно Євгену Христофоровичу, учаснику Другої світової, усвідомити, що внуки та правнуки його колишніх «братів по зброї» зруйнували рідне місто ветерана та змусили у такому поважному віці рятуватись від війни. Але він вірить у нашу Перемогу — і ми маємо бути гідними його довіри!» — зазначив очільник Луганщини.

Луганська область.
На знімках: документи з особистого архіву Євгена Драгомирецького.
Фото Луганської ОВА.