Депутат Ірпінської міськради Олена Павлова, яка привезла гуманітарну допомогу, та восьмирічна Уляна Нагорна. Село Блиставиця Бучанського району Київської області.
Загалом з 24 лютого 2022 року в Україні загинули щонайменше 483 дитини, ще більш як тисяча отримали поранення. Жоден маленький співвітчизник не повинен переживати дитинство, сповнене насильства і страху.
В Україні зростає покоління тих, хто народився під звуки кулеметів і вибухи мін та снарядів. Діти війни. Усі ми помічаємо, як швидко нині подорослішали українські діти. Багато з них ходять лише в перший клас, але вже збирають кошти для ЗСУ. Вони знають правила безпеки при обстрілах, що робити в разі оголошення повітряної тривоги. А старші діти допомагають батькам піклуватися про молодших братиків і сестричок.
Шкода, що дитинство забрала війна, діти проводили багато часу в темряві під час відключень світла та не могли ходити до школи чи садка.
Волонтери-біженці з Луганської області мати Вікторія Полхова і її донька Тетяна в Бучі.
Півтори тисячі. Саме стільки університетів, шкіл та дитсадків, за даними Міносвіти, постраждали від російських бомб та снарядів. Рашисти скоїли безліч убивств, зруйнували будинки, школи, позбавили свята останнього дзвоника та випускного балу. Але батьки та вчителі наголошують — ворогу ніколи не вкрасти в наших дітей майбутнє.
Ніна Гаврилюк, мама дворічного Назара із села Блиставиця, що на Київщині, найбільше переживала за його життя. «Постійно недосипали, голодні, переховувалися в льоху, коли зайшли в мою хату. Вікна, двері — все перерили. Нині синочок хоча б почав нормально спати», — розповідає жінка. Коли жителі села побачили наших військових, то першими словами були: «Слава Україні!». «Героям Слава!» — відповідали люди зі сльозами на очах.
Ольга Купор із села Загальці поблизу Бородянки зі своїми дітьми збирається відбудовувати свою оселю, розбомблену орками. А Поліна Богданова з Ірпеня сподівається на відновлення дошкільного закладу «Радість».
Фото автора.
