Кому як не військовому розвіднику, ветерану російсько-української війни розповісти майбутнім воїнам про те, що їх чекатиме в реальному житті. Бо одна справа — лекції, заняття в аудиторіях та на полігонах, інша — живий досвід того, хто пройшов крізь гарт війни, хто не просто знає, як, і вміє виконувати бойові завдання, а сповна розуміє, заради чого це потрібно робити.
Курсанти зустрілись із ветераном у Хмельницькій обласній бібліотеці під час акції—вшанування героїв війни «Сила нескорених». Олександр не міг не згадати про побратимів. Та головне — ділився своїм бойовим досвідом і тим, як по-новому розпочинав життя після служби.
У воєнних лавах йому довелось виконувати чимало різних бойових завдань. Під час одного з таких отримав множинні осколкові поранення. Вижити після цього — вже було завдання не з легких. Але згодом усвідомлення, що поранення доволі важкі, принесло ще й моральні травми. Адже чоловік втратив зір, йому ампутували ногу.
Найперше завдання лікарів було — врятувати йому життя. А потім тривалі лікування та реабілітація, які розтягнулись на роки. Олександр переніс численні операції, два роки провів в українських лікарнях та клініках США. Інколи здавалося, що повернутись до колишнього життя йому не вдасться.
І це справді так. Людина, що пройшла подібні випробування, вже ніколи не буде такою, якою була до них. Але повернутись до життя, відчути себе готовим до спілкування і роботи, знайти своє нове місце в суспільстві Олександр зміг.
Він усвідомлював, що стати у бойовий стрій вже не зможе. Але цим життя не закінчуєть-ся. Колишній боєць став психологом. Він ступив на інше поле бою — на те, де треба долати зневіру в себе, біль, страх, почуття безвиході. Зробив це сам, не втратив сили духу і тепер допомагає іншим пройти цей непростий шлях.
Ось і під час зустрічі з курсантами поділився своїм досвідом, розповів про важке відновлення після отриманого поранення та проходження реабілітації. Військовий розповідав про те, що допомагає мотивувати себе, як опановувати власні емоції. А ще — як допомагати пораненим, використовуючи та поєднуючи психологічні техніки та набуті знання.
Розповів і про те, як знайшов себе в службі у новому статусі — психолога. Ділився особистим: як морально сприймати своє становище, якщо раптом отримаєш важкі поранення, як не опускати руки, як знайти в собі сили стати корисним для підтримки побратимів.
— Героєм людину роблять її вчинки, а не те, що про неї розповідають, — відповідав Олександр на запитання курсантів, пояснюючи чому не любить, коли його називають героєм.
Він додав також, що знає чимало військових, які роблять героїчні вчинки повсякчас, борючись з агресором, але при цьому залишаються скромними і маловідомими. Саме на таких, на думку ветерана, варто спиратись і в бою, і в мирному житті.
А ще його вірним другом, без якого тепер не може уявити своє життя, став собака-поводир Хена. Він завжди поруч. От і під час зустрічі демонстрував вірність господарю, котрий попри всі обставини залишається впевненим, сильним і спокійним.
Хмельницька область.
Фото надано автором.
