Вимушені переселенці за час перебування у Вінниці можуть опанувати спеціальності автослюсаря, токаря, плиточника-облицювальника — таку безплатну можливість їм надає Центр профтехосвіти №1.

Заклад — єдиний в області профтех, що отримує державне замовлення на підготовку фахівців гостродефіцитних спеціальностей.
Тут надають освітні послуги не тільки для випускників. Набути нову спеціальність можуть ті, хто вже має професію, навіть з дипломами вишів. Під час воєнного стану за таке навчання заплатить держава.
Не всі знають, що навчатися тут можна й у форматі курсів: після роботи людина приходить на заняття і опановує обрану спеціальність. 
Подробиці «Голосу України» розповів директор центру Валерій Дяків.

Навчать безплатно

Напередодні нашої зустрічі Валерій Дяків спілкувався з чоловіком, який хоче здобути спеціальність автослюсаря. Він закінчив університет, за фахом — юрист, працює секретарем суду, але має намір здобути популярну нині робітничу професію. Цікавився, чи можливо це та скільки доведеться платити за навчання.

«І такий — не один, хто має вищу освіту, а тепер хоче вчитися у профтехучилищі, — каже пан Дяків. — Тому мене він не здивував. Здивувала його зарплата. Автослюсарі точно отримують більше за секретаря суду. Й не тільки автослюсарі. Люди, особливо молоді, розуміють, що навички робітничих професій дають більше можливостей для працевлаштування і для непоганого  заробітку».

Юристу, який хоче мати спеціальність автослюсаря, запропонували варіант навчання у поєднанні з роботою. У цьому закладі практикують таку форму. 

«Це як навчатися в автошколі, — каже директор. — Саме так можна отримати навики автослюсаря у нас. Тобто, вдень людина працює, а після роботи — навчається».

Поки юрист роздумує, йти йому в ПТУ чи ні, будівельник з вищою освітою вінничанин Роман уже навчається. Теж хоче стати автослюсарем.

У Романа є перевага над іншими — він проживає поруч з училищем.  Дізнався, що можна мати ще одну освіту, і скористався такою можливістю.

Каже, вже опанував ази нової справи, вміє розбирати і складати окремі вузли  автомобіля. Знає, що така спеціальність нині є популярна. Й надалі залишатиметься такою.

— Подивіться на вулиці Вінниці, скільки на них транспорту! — зазначає чоловік. — Затори стали звичним явищем. Така само картина в інших містах. І кожен з цих транспортних засобів потребує уваги: нові автомобілі треба обслуговувати, старі — ремонтувати. На кожній станції техобслуговування черги. Кількість легковиків збільшується. Окрім них, нині доводиться ремонтувати ще й військову техніку. Роботи в автослюсарів вистачає, а буде ще більше.

За словами директора, під час воєнного стану за здобуття ще однієї спеціальності заплатить держава. Для інших учнів, які прийшли після школи, навчання також безплатне.

В аудиторіях —  переселенці

З перших днів великої війни Вінницький центр професійно-технічної освіти №1 відчинив двері свого гуртожитку для переселенців.  

Число людей, які зупинялися в цих стінах, вражає. Тут побувало приблизно 19 тисяч тих, хто тікав від війни. Розміщали не тільки в гуртожитку, а й у спортивній залі, начальних приміщеннях, і забезпечували харчуванням.

Готувати гарячі страви була можливість  навіть тоді, коли відключали електрику. В училищі є кухня з плитами на твердому паливі.

Переважна більшість переселенців поїхали далі, дехто уже повернувся додому. Частина з них дотепер мешкає у гуртожитку училища. Дехто скористався можливістю і вирішив опанувати ще одну спеціальність.

Максим приїхав із Харкова, йому 41 рік. У Вінниці — з березня 2022-го. Каже, поки є час і можливість, вирішив вивчитися на токаря. До війни мав схожу професію, працював слюсарем механоскладальних робіт і налаштовував верстати. Чоловік переконаний, що після війни на робітничі професії буде великий попит. Коли дізнався, що за навчання не треба платити, одразу вирішив вчитися.

Переселенців навчають за кошти гранту, який заклад отримав у рамках одного з міжнародних проектів. Заняття відбуваються у формі курсів, час навчання — від півтора до трьох місяців. За грантові кошти готують токарів, автослюсарів та зварювальників. 

«Після отримання ще однієї спеціальності буде простіше знайти роботу», —ділиться думками харків’янин.

Саме так аргументують бажання навчатися й інші переселенці, з ким випало поспілкуватися у майстернях училища.

Більше кадрів просить «оборонка»

— Навчання переселенців, а також тих, хто має намір опанувати ще одну професію, — чи не цей напрям є тепер найважливішим? — запитую у директора училища Валерія Дяківа.

— Ні, головним завданням, як і раніше, залишається надання освітніх послуг для випускників шкіл з метою підготовки кадрів робітничих професій. — Наш заклад має специфіку — отримує державне замовлення на фахівців гостродефіцитних спеціальностей, тобто актуальних для більшості галузей промисловості. Ми такі єдині в системі профтехосвіти на теренах краю, хто має держзамовлення. Нині збільшили потребу на підготовку спеціалістів для підприємств оборонного комплексу. Готуємо  кадри для виробництв стратегічного значення.

З підприємствами будують відносини на основі договорів про соціальне партнерство. Така співпраця вигідна обом учасникам договору. Вона стимулює учнів досконаліше опановувати професію. Їм повідомляють, де зможуть працювати після училища. Називають умови роботи, зарплату. Під час практики майбутні фахівці особисто переконуються у тому, про що їм розповідали в училищі, й приймають рішення.

А для підприємства вигода, бо отримує можливість прогнозувати кадрову перспективу.

Виплати — в першому семестрі для всіх

На навчання до Вінницького центру професійно-технічної освіти №1 приймають за співбесідою. Зарахованим виплачують стипендію. У першому семестрі її отримують всі. Надалі її матимуть ті, хто за результатами семестрового оцінювання набрав визначену кількість балів. Учнів, які приїхали з інших міст, забезпечують гуртожитком.

Є можливість харчуватися у місцевій їдальні. Страви коштують недорого. 

В жодному закладі харчування міста немає таких низьких цін. Учні з числа пільгових категорій платять половину вартості обідів.

До речі, навчатися можуть як випускники шкіл з 11-річною освітою, так і з 9-річною.

«Торік на навчання прийшло менше випускників дев’ятих класів, — розповідає Валерій Дяків. — Батьки боялися відпускати дітей, бо війна почалася. Нині документи подавали ще до офіційного оголошення про вступ, тобто до 1 червня».

У цьому закладі навчають й за дещо незвичною спеціальністю — ювелір. Випускники працюють не тільки у ювелірних майстернях. Їх запрошують на деякі підприємства. Так, у Вінниці є потреба в таких кадрах на заводі холодильного обладнання. На одному з виробничих процесів передбачено спаювання мідних трубок з допомогою срібла. За таку ювелірну роботу добре платять.

За словами директора, традиційно спостерігається підвищений інтерес до таких професій, як автослюсар, кухар, плиточник-облицювальник… Детальніше про них можна дізнатися на сайті навчального закладу.

До речі, невдовзі делегація викладачів і учнів Вінницького центру професійно-технічної освіти №1 поїде до польських колег. Заклад підтримує контакти з технологічним коледжем у Кельце, місті-побратимі Вінниці. Потім прийматимуть польських гостей у себе. Головна мета таких поїздок — обмін досвідом у методиці навчання, розширення і зміцнення контактів як серед викладачів, так і студентів. Для вінницького закладу важливо запроваджувати в себе елементи європейської професійно-технічної освіти.

Вінниця.

Фото з сайту 20хвилин.ua