Зустріч одногрупників.
На знак приятелювання колишні одногрупники факультету педагогічної освіти Львівського державного університету фізичної культури і спорту імені Івана Боберського (у минулому інститут фізичної культури і спорту) нещодавно призначили побачення у древньому галицькому місті. Спонукала їх до зустрічі надзвичайно поважна дата: 50 років закінчення славного вишу, понад сотня випускників якого в різні часи ставали чемпіонами та призерами першостей світу та Європи, Олімпійських ігор. З-поміж них і відомі атлети Віктор Чукарін, Василь Станкович, Ігор Тер-Ованесян, Павло Ледньов, Валерій Брумель...
А головним ініціатором скликання студентського братства, серед яких був і закарпатець Антон Ледней (до речі, старійшина, бо 76-річний міжгірець вступив до інфізу після строкової служби в армії), став кількаразовий чемпіон СРСР з бігу з перешкодами, майстер спорту міжнародного класу Олександр Величко. Зустріч символічно збіглася із проведенням у Львові на стадіоні "Скіф" командної першості України з легкої атлетики, що була відбірковою для спортсменів до складу національної збірної перед стартами європейських ігор. Під час змагань проводився і круглий стіл, під час якого Величко, як член тренерського штабу національної збірної України з легкої атлетики, з колегами презентували методичні рекомендації фізичної витривалості у видах, що входять до олімпійської програми. Його учасниками стали і фахівці, і товариші-однокурсники Олександра Івановича, що прибули на зустріч, яких під оплески з неабиякою гордістю представили присутнім.
Із 25 однокашників зібралися лише восьмеро. Хтось не зумів приїхати через сімейні обставини, стан здоров'я і також віроломну агресію росії, бо за направленням студенти-випускники роз'їхалися працювати географічно хто куди, а декого, на жаль, вже немає серед живих. З цього приводу товариство відвідало місцевий цвинтар, де, запаливши лампадки і поклавши квіти, хвилиною мовчання вшанувало пам'ять покійного старости групи В'ячеслава Лемешка.
Серед побратимів найбільш титулованими, займаючи високі посадові пости, виявилися Олександр Величко та В'ячеслав Гамов. Перший до всього кандидат педагогічних наук, почесний член Національного олімпійського комітету України та федерації легкої атлетики країни, був головою спорткомітету Міністерства оборони України, останній - кавалер орденів "За заслуги" ІІ і ІІІ ступенів, тривалий час очолював Республіканське вище училище фізичної культури. Показовий факт: проживали вчотирьох у студентському гуртожитку, відтак трьом судилося удостоїтися високих державних нагород. Величко отримав звання заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, Гамов - заслуженого працівника освіти України, а Ледней - заслуженого вчителя України. Двох останніх за успішне виховання підростаючого покоління також нагороджено нагрудними значками "А.С. Макаренко" та "Василь Сухомлинський". Приміром, Антон Ледней, незважаючи на те, що півстоліття пропрацював вчителем фізкультури у верховинській глибинці, став першим наставником майстра спорту, срібного призера чемпіонату України з легкої атлетики Валентина Остапенка та тренував у юності теперішнього голову Міжгірської громади Василя Щура, котрий здобув друге місце на школярській першості країни, а також Мирослава Мандзюка - неодноразового чемпіона України і призера товариства "Спартак"...
Декому з випускників довелося поміняти професію. Петро Курилов та Василь Голіней дослужилися за звань полковників СБУ та поліції. Двоє місцевих - львів'яни Володимир Бакатов, кандидат педагогічних наук, керував кафедрою тутешнього Університету ветеринарної медицини і біотехнологій імені С.З. Гжицького, а Олександр Пасічний сумлінно трудився в медуніверситеті. У послужному списку присутнього рядового вчителя фізкультури Олександра Скуйбіди теж виявилося чимало професійних досягнень.
Звісно, за такої приємної стрічі точилося чимало розмов-спогадів, веселих жартів, ділилися друзі і своїми захопленнями. Наприклад, в Антона Леднея, який, між іншим, бував неодноразовим чемпіоном Закарпаття та переможцем першості України серед студентів, товариств "Колос" і "Спартак", входячи в десятку кращих бігунів республіки, досі триває запал підкорювати закарпатські вершини. Ще не так давно, коли перевалило за сім десятків літ, на Рахівщині підкорив величавий двотисячник Піп-Іван - сусіда Говерли, сходження на який теж здійснював кілька разів. Не кажучи вже про милі мандрівки на Міжгірщині - гори Кам'янку, Ґимбу, Пікуй, а також рідні Стримбу та Дарвайку, бо народився і ріс у мальовничій Колочаві.
Під час прощання приятелів у теплих обіймах і міцних рукостисканнях домінували напутні слова: "До нової зустрічі і щонайшвидшого мирного часу в нашій державі!"
Василь НИТКА,
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.
Міжгір'я Закарпатська область.
Антон Ледней (ліворуч) і Олександр Величко за спортивної молодості.
Фото надано авторами.
