Про це йдеться в усному проміжному звіті Європейської комісії, представленому цього тижня. У четвер під час пресконференції, що відбулася після неформального засідання Європейської ради, міністр у справах ЄС Швеції (яка нині головує в Євросоюзі) Джессіка Росвалл заявила: «Вражають зусилля, докладені за останній рік для проведення реформ. Незважаючи на надзвичайні обставини, Україна зробила значні кроки вперед». На думку Єврокомісії, Україна повністю виконала умови, що стосуються органів судової влади та засобів масової інформації.

Хорошого прогресу досягнуто щодо реформи Конституційного Суду. Також є прогрес у напрямі деолігархізації, розв’язання питання нацменшин, у боротьбі з корупцією тощо. Іншими словами, з семи завдань, поставлених перед Україною для того, щоб розпочати переговори про членство в Європейському Союзі, повністю виконано два. Щодо решти — досягнуто прогресу.

«Голос України» звернувся до голови Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванни Климпуш-Цинцадзе (на знімку) з проханням прокоментувати оприлюдненні висновки Єврокомісії.

— Пані Іванно, чи став усний звіт Європейської комісії для вас чимось несподіваним, чи він цілком відображає реальний стан речей?

— Я не можу сказати, що мене чимось здивував цей звіт, і я розумію, що він має переважно позитивну тональність з огляду на те, що практично в усіх царинах було зроблено певні кроки для того, щоб продемонструвати поступ. І це добре, що він відображає реальну ситуацію, бо нам, можливо, не вистачало певного освіжаючого душу.

Мене непокоїли постійні заяви і в парламенті, і в уряді про те, що, мовляв, Україна вже давно виконала всі сім умов, які супроводжували рішення про кандидатство. І голос тих, хто казав, що потрібно ще доопрацювати і потрібно ще зробити додаткову роботу, не чули.

І тепер є об’єктивна оцінка, на яку посилатимуться, на якій ґрунтуватимуться подальші політичні рішення. Це все-таки стимулює до певної мобілізації. У нас є приблизно два з половиною місяця для того, щоб до початку—середини вересня максимально зібратися і доробити все, що ми об’єктивно можемо доробити в тих обставинах, в яких сьогодні є. І мені би хотілося, щоб ця вербальна проміжна оцінка вивела нас на цей конструктив, взаємоповагу і готовність чути один одного всередині країні.

— А чому так важливо саме до вересня?

— Через те, що на кінець жовтня буде готуватися загальна оцінка в рамках так званого пакета розширення, тобто за всіма країнами, які мають сьогодні або кандидатський статус, або вже ведуть перемовини про членство з Європейським Союзом. І весь цей повноцінний звіт буде готовий на жовтень. Очевидно, що приблизно місяць, а краще півтора-два, буде потрібно нашим колегам для того, щоб підготувати цей звіт. І ось для цього повного звіту нам необхідно надати повну інформацію за всіма іншими напрямами, які на сьогодні потребують спільної праці.

— Щодо інших напрямів. По двом із сімох питань нам сказали про виконання у повному обсязі. Залишаються п’ять пунктів. Наскільки реально до грудневого саміту Європейського Союзу їх виконати?

— І ще раз підкреслю. У нас немає часу до грудня. Оцінка прийматиметься на рівні того, що ми зробимо приблизно до середини вересня. Безумовно, ми можемо як двієчники в останню ніч написати щось і здати цей іспит і доробити ще щось у листопаді. Сто відсотків нам не треба зупинятися і чекати, поки нас оцінюватимуть. Але краще було би, щоб повна наша домашня робота все-таки ввійшла у той загальний звіт, який робитиметься за всіма країнами.

Нам не потрібно розраховувати весь час, що нам робитимуть якісь винятки з правил. І так Європейський Союз стосовно і нас, і Молдови, і Грузії пішов на такий особливий крок, коли нам надали проміжну оцінку. Я зі свого боку просто шкодую, що ця оцінка не була отримана нами ще, скажімо, в травні, оскільки ми раніше розраховували, що дало би нам додатковий час.

— На вашу думку, реально встигнути до вересня?

— Я думаю, що більшість речей однозначно можна зробити до вересня. Тому весь цей час я переконувала і продовжую переконувати колег на Заході, що наша амбітна мета про відкриття перемовин про членство вже цьогоріч є реалістичною, але вона очевидно потребує і згоди з боку Європейського Союзу та їхньої політичної готовності до ухвалення такого рішення, і великої вимогливості до самих себе, тут у нас, всередині країни. І більшість речей, які нам потрібно буде зробити, я переконана, є реалістичними.

Напевне, найбільше виникає нині питань до оцінки, яку ми отримали по Закону «Про національні меншини (спільноти) України» від Венеційської комісії. І я думаю, що тут буде потрібна і якась пряма, відверта і, можливо, багатошарова, в сенсі на всіх рівнях — від громадянського суспільства, парламенту, уряду, Президента — розмова з нашими візаві і в Європейському Союзі, і певна розмова з Венеційською комісію з точки зору розуміння тих процесів, тих викликів, тої брутальної кривавої війни, в якій ми перебуваємо, і відповідно необхідності протидії пропаганді «руского міра» тут в Україні.

— А що стосується тих пунктів, по яких зазначено, що їх виконано, зокрема законодавства по судочинству. На вашу думку, ми вже можемо казати, що це перемога чи робота над цим законодавством ще триватиме?

— Там не стільки про законодавство про судочинство. Там радше про формування тих органів, які дадуть змогу далі претендувати на те, що ми перезавантажуємо судову систему. Це про відновлення, по суті, Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради правосуддя. Тому це речі про відбір людей до цих органів, про те, що ці органи починають працювати. Але, очевидно, це не свідчить про те, що ми завершили судову реформу і забезпечили верховенство права. Так ніхто і не оцінює ці речі. Тобто це більше певні кроки на цьому шляху, які були означені в умовах для того, щоб ми могли рухатися далі.