Таке рішення прийняв командир підрозділу 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Євген із позивним «Мажор».
Як розповіли у Службі зв’язків із громадськістю бригади, ще у 2020 році Євген прийшов строковиком, а тепер він — офіцер. За цей час записав на свій рахунок десятки запеклих боїв у найгарячіших точках.
Так, у лютому минулого року разом зі своїми побратимами «Мажор» витримав масований штурм окупантів у передмісті Авдіївки. Блискуче виконав операцію з недопущення прориву загарбників на Лисичанському напрямку, звільняв села на Слобожанщині, одним із перших увійшов до Ізюма.
«Після вдалої операції із звільнення Харківщини та Ізюма наступним бойовим завданням було висування до міста Лиман та зачистка навколишніх населених пунктів. На той час я командував взводом, і наша задача була звільнити селище Ямпілівка Лиманського району», — згадує десантник.
Після отримання наказу бійці вирушили до вказаної точки. А коли були вже майже біля цілі, зрозуміли, що опинилися в оточенні окупантів, які переважали нас в декілька разів.
«Оцінивши ситуацію, я прийняв рішення дати бій. Розосередивши особовий склад, максимально замаскувавшись, наскільки це було можливо за короткий час, вступили в бій із ворогом, який тиснув на нас кількістю з усіх сторін. Я підбадьорював хлопців: ми ж десантники — ми зможемо. І ми вистояли, втримали населений пункт та не дали можливості окупантам зробити засідки до підходу наших основних сил», — додає Євген.
Під час того виснажливого бою офіцер був поранений і не дуже пам’ятає, як усе завершилося. Тільки через два дні побратими зателефонували йому у шпиталь та повідомили, що Лиман вони визволили.
«Ми сто відсотків виграємо цю війну. Дивлюся на свою роту, на свій батальйон і розумію, що живу серед справжніх героїв. Вони всі вмотивовані довести справу до кінця, хоч би як було важко. А мотивують прості українські люди, які на деокупованих територіях зустрічають зі сльозами на очах та словами вдячності, тримаючи синьо-жовті прапори», — впевнений захисник.
Євген каже, що пережив моменти, коли близькі були в окупації, коли знайомі розповідали, як кремлівські найманці знищують рідне місто... І це надає йому люті й сили бити цю наволоч, що несе жахіття на наші землі.
Тому щоранку, коли спілкується з особовим складом, командир завжди каже: хто, як не вони, повинен закінчити цю кляту війну та повернути мирне небо нашій Україні. І знає, що десантники не підведуть.
Підготував Володимир РИБАЛЬЧЕНКО.
Дніпропетровська область.
Фото 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
