На знімку Zapovit: рятівний Заповіт.

На війні немає атеїстів. Бійцями керує не страх, а прагнення віддати себе під Божу опіку та захист. Навіть ті, хто в мирному житті нечасто навідувався до церкви та заледве знав "Отче наш...", на передовій, під ворожими обстрілами та загрозою смерті, переосмислюють своє життя і своїми власними молитвами просять захисту для себе, своїх побратимів, родин та української землі.

"Новий Заповіт" прийняв на себе смертельний уламок

Серед передач на передову для бійців неодмінно є молитовні атрибути: хрестики, вервечки, духовна література. Нещодавно в ЗМІ оприлюднили випадок, як Новий Заповіт врятував життя бійцю 102-ї окремої територіальної оборони ЗСУ. 35-річний захисник з Івано-Франківщини Степан узяв із собою на фронт книгу, яку ще в школі подарував йому місцевий священник. Під час одного з вибухів осколок потрапив захиснику в груди. Про цей випадок розповіла громадська діячка та волонтерка стабілізаційного пункту для поранених Оксана Корчинська.

"Життя і дива нашого прифронтового стабпункту, - написала на своїй сторінці в соціальній мережі Оксана Корчинська. - Привезли пораненого з ушкодженням живота. За словами побратимів вибух був біля нього, уламки великі, готуємося до гіршого. Зовні рана обширна, проглядаються залишки сторінок і синьої обкладинки, лікарі готуються до операції, роблять УЗД. І шок - уламка всередині черевної порожнини немає. На бійцеві нижче бронежилета була поясна сумка, з неї виймаємо те, що врятувало йому життя, - "Новий Заповіт": перерізаний навпіл, він прийняв на себе смертельний уламок. Бог і Святе писання врятували ще одного захисника України".

Захистила поява Богородиці

Про духовний досвід ще одного бійця розповів священник з Івано-Франківська о. Ігор Пелехатий. Із 34-річним молодшим сержантом Іваном духівник познайомився в селі Гошів Калуського району, де відбувалася всеукраїнська проща в Духовному центрі на Ясній Горі.

"На день мого народження 4 березня 2022-го я прибув до підрозділу 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, звідки через тиждень ми були передислоковані неподалік Бахмута, - переповідає спогади бійця о. Ігор. - Далі нас перекинули під Попасну, щоб не допустити прориву московських окупантів. Почалися дуже інтенсивні бої - і так тривало майже місяць. А перед самим виїздом я попросив у товариша речовий мішок, бо не міг вмістити у свій усе необхідне, й там побачив Біблію та образочки. Хоч би де ми перебували - чи в окопах, чи в підвалах - ця свята книга завжди була зі мною. Пам'ятаю, ми тиждень відбивались від ворога з території однієї хати, навкруги вибухали снаряди, але до нашого місця не було жодного прильоту. Я щиро молився і просив Господа про порятунок для себе і хлопців, і Божа рука відвертала від нас смертоносні вибухи".

Десь у середині березня бійців у своєму домі пригріла місцева бабуся. Через ворожі обстріли довелося передислокуватися. Іван згадав, що з поспіху забув наплічник із Біблією. Перебіжками дістався до хати та мерщій повернувся до нового опорного пункту. А через годину в бабусину хату влучив ворожий снаряд. Попри те, що будинок був зруйнований ущент, старенька залишилася неушкодженою. Бійці забрали її до себе.

"Із нашого спостережного пункту проглядалася вся територія околиці Попасної, - ділився далі своєю історією Іван. - Близько опівночі вийшов, дивлюся вгору й очам своїм не вірю. У місячному сяйві в західному напрямку бачу постать Матері Божої! Спочатку подумав, що то якийсь витвір уяви, знову глянув на небо: так, це силует Богородиці у червоно-зелених шатах, з білим саваном на голові і з місячною короною! Помолився до Пречистої Діви, заходжу до приміщення і розказую хлопцям. Побратими вийшли та побачили те, що й я. Усі разом знову помолилися і, сповнені незвичайних вражень та духовного піднесення, продовжили чергування".

Того дня в бійців розрядилася рація, акумулятора на зміну не піднесли. Тим часом із трьох боків підходила ворожа група. Перестрілка переросла в жорстокий бій аж до смерку. Одинадцять наших захисників-бійців, відрізані від своїх, без серйозної зброї, вирішили прориватися. Перед тим помолилися. Це додало надзвичайної сили, й далі перебіжками пробиралися в тому напрямку, звідки вночі з'явилася Матінка Божа. Навкруги лунали вибухи, але ніхто з бійців не постраждав!

"Бійці не раз розповідали, що перебування під постійними обстрілами дуже морально й психічно виснажує. Рятує лише глибока молитва, - зазначив о. Ігор. - Воїни вірять, що їм допомагає вистояти Божа сила. Мій співрозмовник Іван казав, що смерть безліч разів зазирала у вічі, але небесні охоронці рятували. Ця розмова з ним відбулася у василіянському монастирі, під покровом чудотворного образу Матері Божої - Захисниці України, де боєць перебував зі своїми дружиною та сином. На прощання Іван від імені бойових побратимів просив неустанно молитися за них. Бо тепер він на південному фронті, захищає і визволяє рідну українську землю від споконвічного лютого ворога, з вірою в Перемогу з Богом і в Бозі".

Івано-Франківська область.

Фото зі сторінки Оксани Корчинської в соціальній мережі.