Що змінилося за цей час та як просувається імплементація конвенції — обговорили учасники круглого столу, який відбувся за участю заступниці Голови Верховної Ради України Олени Кондратюк (на знімку). До обговорення також долучилися народні депутати, представники уряду, правозахисних організацій.

Заступниця глави українського парламенту, яка водночас є співголовою міжфракційного об’єднання «Рівні можливості», свого часу була однією з адвокатів процесу ратифікації цього міжнародного документа. А нині вона не проти взяти кураторство над просуванням необхідних для імплементації конвенції законопроектів.

Адже повномасштабне російське вторгнення в Україну, за словами Олени Кондратюк, породило багато нових і важких викликів для українських жінок.

Окрім гуманітарних та соціально-економічних — це збільшення випадків гендерного, домашнього та сексуального насильства.

«На жаль, статистика невтішна й вона зростає. За офіційними даними Національної поліції, у 2022 році лише по домашньому насильству було понад 244 тисячі звернень. Це на 40 відсотків більше, ніж у 2021-му», — зауважила вона, додавши, що, на жаль, чинна система звернень на різноманітні гарячі лінії для отримання саме реальної допомоги бажає кращого.

Але масштаб викликів, припустила Олена Кондратюк, стане ще більшим, коли майже три мільйони ветеранів і ветеранок повернуться з війни після Перемоги і проходитимуть складний процес адаптації до цивільного життя.

«Тому нам треба зосередитися на практичній реалізації положень Стамбульської конвенції, яку під час масштабної війни своїм історичним і вольовим рішенням ратифікувала Верховна Рада. Це міжнародний стандарт захисту жінок від усіх форм насильства, включно з домашнім насильством. І ми маємо продовжувати імплементацію цієї конвенції в норми українського законодавства, в конкретні алгоритми, дії та рішення уряду, а також руйнувати міфи довкола цього документа», — зазначила вона.

На думку заступниці Голови Верховної Ради, імплементація має відбуватися на чотирьох базових принципах.

По-перше, це профілактика: інформування про проблему насильства, зміна поведінки та ставлення до нього в суспільстві. Підготовка спеціалістів та розробка реабілітаційних програм для потерпілих і правопорушників.

По-друге, захист: створення мережі центрів спеціальної медичної, психологічної та правової допомоги; забезпечення якісної роботи гарячих ліній реагування для постраждалих від насильства.

По-третє, інтегрована політика: належна координація та ефективне реагування на проблему насильства держорганів, поліції, судів, соціальних та медичних служб разом із громадськими жіночими та правозахисними організаціями.

По-четверте, покарання кривдників: застосування кримінального правосуддя до тих, хто його чинить.

«Нам як країні треба бути законодавчо готовими до мультиплікації цих процесів. Потрібно мати чіткі інструкції та алгоритми дій, однозначні юридичні формулювання і вичерпні визначення злочинів. Плюс — нам слід повніше і ширше описати гендерно мотивовані злочини під час війни», — констатувала Олена Кондратюк, додавши, що в парламенті вже зареєстровано чотири відповідні законопроекти, готуються й інші ініціативи: «Треба сформувати їхній чіткий перелік. Разом з МФО «Рівні можливості» та колегами, які займаються темою протидії гендерному насильству, маємо зробити все належне, щоб ці законопроекти були проголосовані в сесійній залі. Готова взяти на себе кураторство в цьому питанні як віцеспікерка українського парламенту та одна з послідовних адвокаток ратифікації Стамбульської конвенції».

Зі свого боку урядова Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко розповіла про низку пріоритетних законопроектів, що опрацьовуються в межах дорожньої карти щодо імплементації Стамбульської конвенції.

Нині, зауважила вона, підготовлено низку проектів відповідно до цього дороговказу. Йдеться, зокрема, про проект закону щодо вдосконалення видання обмежувального припису для захисту постраждалої сторони. А також про законопроекти, пов’язані з освітою. «Бо Стамбульська конвенція вимагає збільшення функцій установ та закладів освіти для формування ненасильницької поведінки. Такі речі мають бути прописані в законодавстві», — додала Уповноважена, зауваживши, що змін потребують також Кримінальний процесуальний кодекс та ще понад два десятки законодавчих актів.

«Тому об’єднання зусиль, співпраця Верховної Ради, уряду з експертами громадських організацій є дуже й дуже важливою», — констатувала вона.

Наголосивши, що Стамбульська конвенція — це документ, який працює і в мирний час, і під час війни, Катерина Левченко зауважила, що комплекс проблем, пов’язаних із сексуальним насильством, яке коять російські військові в Україні, також лягає в загальне русло конвенції. «Тому нам дуже важливо вийти з якісним законопроектом, пов’язаним із наданням статусів особам, які постраждали від воєнних злочинів, зокрема від сексуального насильства, а також для надання компенсацій», — додала вона.

Народна депутатка та співголова МФО «Рівні можливості» Марія Іонова зауважила, що імплементація Стамбульської конвенції великою мірою залежить і від ефективної судової системи. Крім того, переконана вона, основний тягар з реалізації її положень лягатиме на місцеві громади, тож потрібно приділити більше уваги їхній спроможності відповідати на ті виклики, які є і будуть.