Адам Пйонтковський та Оксана Камінська (у центрі).
Майже однакові природні умови, схожа історія і традиції. Так можна означити подібність Косівської територіальної громади та сільської гміни Соліна Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Тепер їх як партнерів єднає і проект «Промоція культурної спадщини», що його реалізує ГО «Прикарпатська інформаційна корпорація» (ПІК) за програмою транскордонного співробітництва «Польща—Білорусь—Україна 2014—2020».
Читача дещо здивує друга країна-учасник та зазначені дати. Проте впровадити проект ще в 2019 році, коли ПІК стала переможцем конкурсу, завадила епідемія коронавірусу, згодом — війна. Сусідські відносини тоді різнилися, тож від однієї агресивної недодержави зосталася лише назва... Натомість надзвичайну підтримку сусідньої Польщі ми відчули в перші дні повномасштабного російського вторгнення.
«Хтось скаже, що нині не до проектів, та грантовими коштами від ЄС на розвиток місцевого самоврядування варто скористатися, — наголосила засновниця ГО «ПІК» Оксана Камінська. — Важливо поділитися власним досвідом та набути нового. Косівська громада вже приймала польську делегацію кількома тижнями раніше. Тепер до Соліни прибули заступник голови Косівської міськради Святослав Костинюк, начальник відділу культури Роман Печижак, завідувачка Музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини Вікторія Яремин, представники громадських організацій, а серед них і переселенка Ганна Романова. Управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій ОДА як партнерів проекту представляла Мар’яна Ковальчук».
Знаменитий сирний коник.
У межах проекту 7 липня відбудеться фестиваль «Смак з Косова», а 13 серпня такий само — в Шепоті цієї ж ТГ. Тож до Соліни поїхали староста села Володимир Словак, виробник крафтових продуктів Світлана Олексюк та майстриня з виготовлення сирних коників Ольга Петращук. Проект — нагода популяризувати знамените гуцульське ремесло, аж до занесення до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Майже одразу після перетину кордону кинулися у вічі плаї-полонини, акуратно скошені та доглянуті: польський уряд сплачує власникам за благоустрій присадиб та утримуваних земель.
Утім, є в цьому й мінус: жодної корови чи іншої притаманної гірській місцевості живності ми не помітили. Тут роблять акцент на розвитку туризму. Втім, на Косівщині туризм так само — одне з джерел наповнення бюджету, а традиційний гуцульський устрій збережений та всіляко підтримується. До речі, за нехлюйство господарів у Польщі як одній із країн ЄС жорстко штрафують. Нам би цієї дисципліни!
Дух захоплювало від висоти та крутих віражів гміни Соліна. Відмінної якості дороги, доглянуті котеджі — запорука напливу мільйонів туристів, яких тут, за словами війта Адама Пйонтковського, мають чим заманити протягом року. Вагома стаття доходу до місцевої скарбниці, що вивело громаду в число найпотужніших у країні. Велику роль в цьому відіграють вдале управління ресурсами, залучення міжнародних грантів на реалізацію проектів та підтримка команди.
«Маємо на території Солінську ГЕС, яка щорічно сплачує до місцевого бюджету сім мільйонів злотих, та найбільше в Польщі рукотворне Солінське озеро, — інформував пан Адам. — Після літнього сезону прагнемо використати кожну можливість для використання інфраструктури та Богом даних природних багатств. Це — як у біблійній притчі про те, як один закопав свій талант (так називалася старовинна монета), а інший примножив у стократ».
Це непросто, адже треба знайти однодумців, написати проекти, залучити спонсорів. Тут організовують спортивні змагання міжнародного рівня, приміром чемпіонати світу з риболовлі. Пан
Адам акцентує увагу на тому, що кожен клаптик території має працювати на користь громади. Наприклад, віддали підприємцям землю в оренду під будівництво фунікулера, а тепер повітряна залізниця над озером та греблею є туристичним магнітом Соліни. Водночас це розвиток супутнього бізнесу, нові робочі місця та податкові надходження. Рекреаційний комплекс привабливий і завдяки бальнеологічному курорту та цілющим мінеральним водам.
Тут проведемо одразу дві паралелі з нашою країною. Насамперед і Косівщина має неабиякий потенціал: десь розкритий наповну — як-от підтримка місцевих ремесел, десь загублений.
Приміром, курорт Косів-Смодна місцевого лісництва славився на всю Австро-Угорську імперію ще в позаминулому столітті. А чи на слуху останнім часом цей ресурс? Геть занедбаний санаторний комплекс у підпорядкуванні МОЗ давно втратив туристичну привабливість.
Знаєте, яку головну відмінність польської гміни Соліна із населенням 5,5 тисячі осіб назвав заступник міського голови Косова Святослав Костинюк? Культуру сплати податків, до якої нам ще скакати й скакати — довше, ніж знаменитому сирному коникові до Соліни. Ми зустріли нашу співвітчизницю, яка приторговує сувенірами без офіційного оформлення і сплати податків.
Податків, на яких тримається життя громади, яка 5 років тому за розвитком була десь у четвертій сотні з-поміж півтори тисячі польських гмін, а нині — в першій десятці!
Зі сплачених податків ремонтують дороги, виплачують зарплати медикам, учителям, утримують заклади освіти, охорони здоров’я та культури.
У Соліні довелося побачити, як біля природного джерела побудований туристичний центр, де можна попити тієї водички, придбати сувеніри й відвідати бібліотеку, яка розмістилася тут-таки.
І це справжній магніт для дітей і дорослих.
Звісно, Косівщина так само надзвичайно продуктивна й передова. Треба, щоб усе багатство працювало на благо громади. Отож учасники поїздки мали на меті запозичити польський досвід самоврядування, щоб така ж гірська Косівська ТГ, на зразок гміни Соліна, вповні зуміла використати свій потенціал і створити нові туристичні магніти.
Це лише дещиця від вражень, які кожен узяв для себе в різних сферах: журналісти, музейники, представники влади, громадські активісти. Маємо шанс змінити свою країну. І для цього насправді є можливості — навіть попри війну.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
