Портрет Олександра Махині — на білборді у Варшаві.

«24 лютого переді мною, як і перед усіма українцями, постав вибір: що робити далі? Відповідь була очевидною — потрібно йти захищати свою країну. Я став стрільцем 206-го батальйону. У лютому-квітні 2022 року наші підрозділи брали участь у визволенні Київщини. У квітні батальйон передислокували на південь. Був учасником оборони Миколаївщини, а пізніше і визволення частини Херсонщини. Ми з честю виконали поставлені завдання. Повернулися не всі, і цей біль закарбувався у серці навіки. Під час виконання бойових завдань я отримав контузію, а також осколкове поранення середньої тяжкості. Від ворожого осколка врятував шолом. Проте рани загояться, я відпочину і знову повернуся у стрій. Ворог, який віроломно вдерся на нашу землю, на ній і загине», — розповів про свій бойовий шлях молодий воїн.

До 24 лютого 2022 року Олександр Махиня був помічником депутата Київради, кращим студентом на курсі етнокультурології. Міг би й далі займатися наукою у відносно безпечних аудиторіях, але Сашко вирішив вивчати улюблені з дитинства історію та краєзнавство у перервах між боями. Своє 19-річчя юнак зустрів в окопі під звуки вибухів, з автоматом у руках, готуючись до чергової сесії. Згодом дізнався, що у Варшаві відбулася акція «Сьогодні книга, завтра — зброя». Мета цього проекту — розповісти полякам про українських студентів, які, навчаючись в університетах, стали бійцями ЗСУ й долучилися до захисту Батьківщини.

Серед студентів-воїнів, про яких розповіли організатори акції, був і Олександр Махиня. Його портрет у військовому однострої і коротку біографію розмістили на білборді у центрі польської столиці, Варшаві (на знімку).

Своїм сином і онуком пишаються його мама Наталія, дідусь Володимир і бабуся Галина, на очах яких він разом із братом Володимиром виріс, змужнів, став справжнім чоловіком і патріотом.

Вони не приховують, як і їхні вчителі, що ці хлопці для родини й для школи стали подарунком долі: обоє талановиті, працелюбні, наполегливі й цілеспрямовані. А ще добрі, чуйні, готові будь-якої миті прийти на допомогу. Приміром, Сашко, сам будучи пораненим, віддав у шпиталі півлітра своєї крові бойовому побратиму, врятувавши йому життя.

Фото надано автором.