Це справжнісінька поліська глибинка, бо село за 54 кілометри від Костополя, з проблемами. Але для чоловіка воно найкраще. Адже тут через дві хати від нього живе його мама Ольга Лещик (мати-героїня), яка народила і виховала одинадцять дітей. Анатолій — п’ята дитина у сім’ї. Тут живуть його діти.
— Я теж мріяв про велику й дружну сім’ю, — каже Анатолій Лещик. — Тож у нас із дружиною Лідією семеро дітей: чотири сина і три доньки. Всі одружені, не так давно видали заміж Марійку. Маємо 21 онука. Наш з дружиною рекорд побила, народивши вісьмох дітей, найстарша донька Людмила, яка мешкає у Костополі. Її діти, а наші онуки Вова й Толік — музиканти, тішать нас успіхами на різних конкурсах.
Анатолій Лещик розповів, що син Сергій теж мешкає у Костополі, має трьох дітей, Анатолій — у Панталії Дубенського району, у нього один син.
У Гуті звили сімейні гніздечка донька Наталя, син Василь, у яких по четверо дітей, та син Назар (у нього одна дитина). Всі вони працюють разом з батьком у його фермерському господарстві «Дім хліба».
— На жаль, у нас немає де працевлаштуватися, тому ми й вирішили створити своє фермерське господарство «Дім хліба», все законно оформили, сплачуємо податки, — розповідає Анатолій Лещик, який є директором. — Зі мною працюють мої діти Василь, Назар і Наталя, яка веде бухгалтерію. Господарство наше молоде — йому третій рік. Тому поки що найняти працівників нам не по кишені. Але плануємо розширятися. Тоді можливо...
Лещикам односельчани передали в оренду 160 гектарів паїв, бо знають: вони порядні, не обдурять. Фермерське господарство вирощує зернові, сою, заклали гектар садка ліщини. У вересні збираються посадити ще чотири гектари. Для обробітку землі мають три трактори, комбайн, вантажний автомобіль, сівалки.
Мешканці Гути кажуть, що після занепаду місцевого колгоспу в селі геть стало сумно, бо нікому було підсобити громаді. Зі створенням фермерського господарства «Дім хліба» тут багато чого зроблено для людей. Розповіли, що фермер власним коштом уклав білощебеневу дорогу до місцевого кладовища, куди через бездоріжжя небіжчиків доправляли возами. А в перші дні війни Анатолій Лещик закупив різних ліків для місцевого ФАПу майже на 15 тисяч гривень — хворі їх могли взяти безплатно. А ще, розповідають, фермер припас тоді пального на різні випадки: раптом когось потрібно буде завезти в лікарню у Костопіль... Найближча від Гути АЗС — за 40 кілометрів.
Анатолій Лещик виношує плани відкрити АЗС у своєму фермерському господарстві, щоб і свою техніку заправляти, і автотранспорт гутянців. Але припускає, що це буде непросто.
Гутянський фермер активно волонтерить. Своїм бусом з причепом доставив на фронт 150 тонн різних благодійних вантажів. Доставляв з Польщі одяг військовим. За це йому вручили посвідчення «Волонтер України».
У Гуті Анатолія Лещика поважають. Він — депутат Костопільської міської ради, очолює в ній земельну комісію. Має багато планів, як розвинути рідне село, створити тут нові робочі місця. Бо люди тут виживають за рахунок підсобних господарств, не розкошують. Це й болить фермеру-депутату.
Фото з відкритих джерел.
