Центр Вільнюса.
Ще два роки тому багато хто жив ілюзіями стосовно сусідніх росії та білорусі. Байка про те, що російська мова єднає, розбилася. Тоді й уявити не можна було, яка загроза нависла над нами. Пригадалася подорож довоєнного літа 2021-го до Литви, яка нині розгорнула обійми для українців. Нещодавно в столиці цієї балтійської держави Вільнюсі відбувся саміт НАТО — з-поміж іншого там визначили подальший шлях України до Альянсу.
Хочете повноцінно жити — вчіть мову
У Вільнюсі пощастило жити на одній із центральних вулиць — Шевченка. Українців у столиці сприймали напрочуд дружелюбно. Наша мова притягувала, наче магнітом, співрозмовників. Порозумітися вдавалося десь польською, десь англійською. Спроба перейти на російську як начебто мову єднання на пострадянському просторі сприймалася вкрай негативно. Приміром, в аптеці відмовилися обслуговувати під приводом, що не розуміють. Так держава захищає свою національну ідентичність. Хочете тут жити — вчіть литовську!
Стався і справжній конфуз. Почувши, як пані поважного віку розмовляє російською, я звернулася до неї за якимось поясненням. Розповіла, що з України. Й тут наразилася на страшну й геть неочікувану агресію. Як з’ясувалося, натрапила на справжню чекістку радянського розливу. Жінка, білоруска за національністю, працювала до пенсії у сфері зв’язку — на той час це була стратегічно важлива й секретна галузь, що межувала з оборонною. Вона вилила на мене відро ненависті та зневаги до нашої держави.
На запитання: «Чому не повертається на свою батьківщину із такої осоружної їй Литви?» ще більше розлютилася. «Ми (тобто СРСР) для вас тут, у Литві, та й в Україні, все побудували, все вам дали, — аж захлиналася від люті жінка. — Та без росії ви були б ніхто!..»
У центрі Вільнюса.
Ну, те, як нас зомбували за союзу ще з дитсадка, мені добре відомо. Байками про «загниваючий Захід» нас «годували» методично й цілеспрямовано. Так само — й про республіки, що входили до союзу: мовляв, вони нічого не варті як самостійні…
Ці міфи вже давно розвінчані. На прикладі тієї самої Литви знаємо про її багату історію, культуру і динамічний економічний розвиток після проголошення незалежності та вступу до Євросоюзу. Хоч далася свобода новоствореним балтійським державам непросто. росія оголосила на початку 90-х років століття повну блокаду, що відбилося на економічному житті народів. До слова, потужну руку підтримки тоді надала молода Українська держава як на офіційному рівні, так і на суспільному. Пригадується, як ми постачали туди олію, борошно, маргарин, цукор та купували в Литві якісні промислові товари.
Під час подорожі у Вільнюсі натрапила на фотоальбом відомого митця Ромуальдаса Ракаускаса, де він у світлинах відобразив реалії радянського життя: черги, бідність, комуналку… Вражаючі кадри… І це ж у балтійській республіці, яка на тлі інших радянських вважалася чи не найуспішнішою.
У Каунасі побувала в музеї, який створили в колишньому протирадіаційному укритті. Там зібрано артефакти часів союзу: методи стеження за громадянами, катування неугодних, засоби радянської пропаганди тощо.
Солідарність важлива
День відновлення литовської Незалежності святкують у березні, цьогоріч відзначили вже 33-тю річницю. Як відомо, своєї держави Литовська Республіка була позбавлена 23 серпня 1939-го, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа.
Ще кілька фактів. У цій балтійській республіці в жовтні 1988 року було організовано Українське товариство. Громада допомагала новоствореній Українській державі. Особливо активно — під час Євромайдану, Революції Гідності та російської агресії в Україні від 2014 року. Литва на той час уже була членом Євросоюзу.
2 вересня 1992 року в Києві було відкрито Посольство Литовської Республіки в Україні. Сьогодні Литва — надійний партнер України, співпраця активно розвивається в багатьох сферах.
У Литві проживає близько 16 тисяч українців. За історичними джерелами, це переважно нащадки мігрантів, адже наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть указом російського імператора на литовські землі переселили кілька сіл із тодішньої Берестейщини. Приміром, у селі Європа — майже 250 родин. Так само тут, переважно у великих містах (Вільнюс, Клайпеда, Каунас), є нащадки мігрантів радянської доби. А тепер Литва щедро відкрила обійми для українських біженців, яким надають усіляку підтримку.
Наші дві країни мають велику спільну історію. У Києві є Литовський сквер, а в Києво-Печерській лаврі — пам’ятник великому гетьману Великого князівства Литовського Костянтину Острозькому. Й це тільки столиця. А Львів, Івано-Франківськ!
Селище Ніда дихає історією.
Від початку повномасштабного вторгнення росії ми по-особливому відчуваємо підтримку дружньої держави. Численні фури з гуманітарним вантажем від литовських благодійників акумулювали в Івано-Франківську, щоб опісля передавати мешканцям прифронтових регіонів та переселенцям. Із робочим візитом на Прикарпатті побував Надзвичайний і Повноважний
Посол Литовської Республіки в Україні Вальдемарас Сарапінас. Разом із головою ОВА обговорили аспекти облаштування шелтерів для внутрішньо переміщених осіб, будівництва постійного житла для них. Домовилися і про співпрацю в медичній сфері.
З вересня минулого року до кінця травня у Литві експонувалася виставка «Вільна Україна назавжди». Це перша міжнародна музейна виставка в Європі для України у статусі кандидата на членство в ЄС. Частина експонатів була з Івано-Франківського музею визвольної боротьби імені Степана Бандери.
Для об’єднання Польщі, Литви та України кілька років успішно діє новий формат країн-однодумців «Люблінський трикутник».
Під парасолькою НАТО
Під час подорожі Литвою побувала на знаменитій Горі Хрестів, де зібрано християнські символи не тільки з цієї країни, а й із сусідніх. Є і з України. Цей меморіал — нагадування про ціну визвольних змагань та боротьбу за незалежність.
У Каунасі вразили дві локації. У Музеї чортів увагу привернула українська експозиція, й серед них найбільший чортисько — путін з великою захланною ложкою… А в колишньому протирадіаційцному бункері зібрано експонати радянських часів — усілякі пропагандистські засоби, предмети допитів, таємного стеження за громадянами. Відтворено тюремну камеру: все це як нагадування про часи окупації, як у Литві називають період перебування в Союзі.
Не треба втрачати пильності й тепер, адже росія межує із Литовською Республікою. Заповідна Куршська коса на узбережжі Балтійського моря біля Клайпеди тому підтвердження. Рибацьке селище Ніда, де збережено все автентичне, де не можна провадити забудови, де все дихає національним колоритом — але за видимим спокоєм криється і загроза. Адже ось він — кордон. калінінградська область, яку відкусив від Східної Пруссії срср після Другої світової війни. Країна-агресор і нині розкриває свою пащу на цю балтійську державу. На щастя, є захист — Північноатлантичний військово-політичний союз НАТО, під парасолькою якого Литва почувається безпечніше.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
