У його земляка Олександра Маковея цей маршрут був трохи довшим — через лікування та чотирнадцять операцій. Але це не завадило Олександру не тільки пройти національний відбір, а й стати капітаном збірної України на «Іграх нескорених», які восени відбудуться у Німеччині.

Загалом у відборі взяли участь понад дві сотні наших військових та ветерани, які дістали поранення. Свою вправність вони демонстрували в змаганнях з легкої атлетики, баскетболу на візках, стрільби з лука, настільного тенісу та плавання. Дехто вперше боровся за перемогу не на бойовому, а на спортивному полі.

А Ярослав Болюх (на знімку крайній праворуч) уже мав досвід участі в іграх. Уперше він змагався з нескореними ще у 2017 році, коли служив у патрульній поліції. Срібна медаль за греблю на тренажері й бронзова — за штовхання ядра. Ось таким був його тодішній результат.

Цього разу Ярослав приїхав до Львова одразу з бойових позицій. І хоча на фронті було не до тренувань, проте боєць пройшов відмінний гарт, який і допоміг йому посісти у відбірному турі перше місце в штовханні ядра та стати другим у веслуванні на тренажері.

Дві золоті нагороди отримав на відборі й хмельничанин Олександр Маковей (на знімку  в центрі) — у штовханні ядра та у баскетболі. Шлях не тільки до нагород, а й до самого життя в Олександра був непростим.

Пов’язати свою долю з військовою службою він вирішив ще у 2009 році, коли підписав контракт зі ЗСУ. А з початком війни у 2014-му був у найгарячіших точках: воював у Слов’янську, боровся за Донецький аеропорт тощо. Коли в одному з боїв зазнав контузії, здавалося, що з військовою службою буде покінчено. Тоді він повернувся до мирного життя, але після повномасштабного вторгнення росіян зрозумів, що його місце знову там, на передовій.

З перших днів повномасштабного вторгнення він захищав Київщину. Потім підрозділ Олександра було скеровано до Сєверодонецька та Лисичанська, де точилися запеклі бої.

Торішній червень видався для нього надто гарячим — під час мінометного обстрілу Олександра було важко поранено. Тоді ворожа міна забрала життя двох побратимів, котрі були поруч.

Олександр залишився живим, але його всього зрешетило осколками. З розірваних артерій та вен текла кров, осколки потрапили в легеню, живіт, посікли обличчя та руки. Але найбільше постраждали ноги.

Спочатку за життя бійця боролися лікарі з Краматорська. Коли його вдалося стабілізувати, відправили до Дніпра, а згодом — до Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни. Те, що він вижив, — справжнє диво, яке сотворили медики та й сам Олександр, котрий вперто боровся за життя. Під час лікування з його тіла дістали до чотирьох десятків осколків.

Мужній воїн переніс чотирнадцять операцій. Після довготривалого лікування йому так і не вдалося повністю відновити всі функції ніг, але це не зупинило його. У квітні Олександр повернувся у свою частину, щоб знову бити ворога. Там разом зі своїми побратимами він йде до найбільшої Перемоги у своєму житті.

За свою доблесть Олександр Маковей став повним кавалером ордена «За мужність», отримав відзнаку міністра оборони. Та водночас йому вдається здобувати ще й спортивні нагороди.

Хороброму воїну багато разів доводилося вести за собою в бій побратимів. Тепер він поведе до спортивної перемоги збірну України на «Іграх нескорених».

Члени команди, а це — 24 військовослужбовці та ветерани, впродовж кількох місяців проходитимуть посилену підготовку, перш ніж візьмуть участь у змаганнях, які у вересні відбудуться у Дюссельдорфі. Бажаємо їм тільки Перемоги.

Хмельницька область.

Фото зі сторінки Іnvictus Games: Team Ukraine.