Адже побачити виставу навіть із першого ряду їм важко чи зовсім неможливо. Тож дуже часто все обмежується аудіокнигами.
Але актори Хмельницького обласного муздрамтеатру ім. Михайла Старицького запросили до себе саме таких глядачів. Для показу обрали виставу «Кайдаші». Не так дивитись, як слухати й сприймати її допомагав аудіоопис.
Практика, коли глядачам з обмеженими можливостями допомагають сприйняти мистецький твір, не нова. Однак хмельничани запроваджують її вперше. Тож перша вистава стала пробною й для тих, хто її грав та коментував, і для тих, хто дивився. Адже треба було зрозуміти, наскільки злагоджено працює запропонований механізм.
Ініціатором запровадження в українських театрах тифлокоментарів став Український культурний фонд. Саме він запропонував проєкт «Доступний театр». Він передбачає послуги аудіоопису для людей з порушеннями зору в обласних театрах. Фонд став і фінансовим спонсором цього заходу у Хмельницькому.
Загалом перші спроби показу вистав з аудіоописом відбулися у кількох столичних театрах ще два роки тому. Потім поширити цю практику вирішили й на обласні театри. Серед перших стали вінницький, рівненський і хмельницький театри.
Автори проєкту допомагають цим творчим колективам написати аудіодескрипцію до вистав, що йдуть на їхніх сценах. А ще допомогли зі спеціальним обладнанням — приймачами та навушниками. Їх за потреби видаватимуть глядачам перед початком вистави. Потім відбувається перегляд зі специфічними «стереозвучанням». Бо одночасно можна чути всі фрази, що звучать зі сцени, і через один навушник — слова коментатора, котрий розповідає про все, що відбувається.
Коментатор працює наживо та описує не тільки всі дії, а й рухи, жести та навіть міміку акторів. Він розповідає також про декорації на сцені, зміну освітлення тощо. Так глядачі дізнаються і про вбрання акторів.
Кожна така ремарка допомагає не просто зрозуміти сюжет, а поринути у світ театрального дійства, стати ближчим до всього, що відбувається на сцені.
Як розповіли після вистави глядачі, новація справді корисна і відкриває перед ними нові можливості. Проте, як і до всякої новинки, до цієї ще треба призвичаїтись. Адже глядач мусить одночасно сприймати звукову інформацію з різних джерел, а це не так просто. Проте ті, хто побував на першому показі, вдячні за можливість долучитись до театрального життя. Переконані, вони знову прийдуть на вистави, і набутий досвід допоможе в подальших переглядах.
А в театрі обіцяють, що вони обов’язково будуть. Адже надане культурним фондом обладнання для прослуховування коментарів залишається в розпорядженні театру. До того ж фонд обіцяє підтримувати проєкт іще чотири місяці. Потім театр самостійно надаватиме цю послугу. А за першою з’являться й інші вистави, що супроводжуватимуться аудіоописом.
Хмельницький.
