Озимий ячмінь уже завершили збирати.

Погодні умови сприятливі. На щастя, обійшлося без вилягання площ.

«Урожайність зернових становить 50-60 центнерів з гектара, техніка для його збирання, очищення і сушіння є в достатку, — повідомила директорка департаменту АПР Алла Хамчич. — Елеватори готові прийняти 500 тисяч тонн зерна, ще 190 тисяч тонн аграрії можуть розмістити на своїх територіях. Торік фермери отримали від ФAO (Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН) 200 рукавів для тривалого зберігання зерна. Тож цьогоріч навіть збільшили посіви кукурудзи на 2 тисячі гектарів».

Із урахуванням озимини під урожай-2023 на Прикарпатті засіяли майже 390 тис. га. Зерновими — 143 тис. га, технічними культурами — 113 тис. га, кормовими — 61 тис. га. Картопля та овочі займають приблизно 72 тис. га. Збільшились площі під олійними — ріпаком та соєю: завдяки зростанню цін на ці культури і нижчій вартості їх логістики в перерахунку на одиницю продукції. Більше посіяно й гречки — 1,7 тис. га.

«Багато підприємств не продали ще залишки торішнього врожаю, тож спеціальні рукави від ФАО дійсно врятували зерно, — наголосила Орися Книшук, голова постійної комісії обласної ради з питань аграрної політики, земельних відносин та раціонального природокористування. — Рукави годяться для культур з не надто дрібним насінням — кукурудзи, ячменю та пшениці, і за правильного закладання, без механічних пошкоджень, належного очищення зерна його можна зберігати до року. Звісно, є ризики, але це кращий варіант, ніж під навісом чи десь у закутку складу».

Орися Книшук каже, що подорожчання міндобрив вибило аграріїв із колії. Мабуть, лише великі господарства належно підживлювали озимину: фінансовий ресурс заощаджували для жнив.

Собівартість продукції цьогоріч буде значно вищою, ніж торік, хоч і тоді більшість аграріїв завершили сезон зі збитками. Відчувався брак належних засобів захисту рослин. Порівняно із торішнім сезоном зросла ціна насіння. Ремонтувати техніку украй важко через нестачу запчастин. А це може призвести до ще більших збитків. Звісно, на рентабельність сільгоспвиробництва вплинули й проблеми зі збутом продукції.

Великі сільгосппідприємства Івано-Франківщини були орієнтовані на експорт продукції, та повномасштабна російська агресія призвела до втрат традиційної логістики. Аграріям довелося шукати різні шляхи збуту продукції, чимало з них придбали власні вагони-зерновози й відповідний транспорт для автоперевезень.

«Довелося укладати угоди безпосередньо зі споживачами в Румунії та навіть Італії, — зауважила Орися Книшук. — Звісно, не все просто, частина експорту зерна йде через Дунай, але річкова потужність помітно менша від морських перевезень. Така ситуація вплинула на реалізацію вирощеного. Утім, аграрії не скаржаться — аби втриматися на плаву».

Для поліпшення роботи сільгосппідприємства використовують усі чинники, зокрема й кліматичні. Приміром, у фермерському господарстві «Ярослав і К» Снятинської громади після збирання озимого ячменю вже посіяли просо. Тут вважають, що післяжнивні посіви дають змогу ефективніше використовувати землі та значно підвищувати валові збори продовольчого зерна. До осінніх заморозків залишається 115-125 днів. Цього достатньо для дозрівання культури.

Час капусти.

Тим часом на Прикарпатті вже приступили до збирання ранньої картоплі, огірків з відкритого ґрунту, капусти, цибулі, часнику та гороху. З урахуванням ситуації в південних областях країни чимало аграріїв розширили площі під овочами, баштанними культурами. До слова, досвід їх вирощування на Івано-Франківщині вже є. Як приклад — торік імпортні кавуни на початку сезону стартували в торговельних мережах від 500 гривень за кіло. А як достигли з місцевого господарства, що в селі Хом’яківка неподалік обласного центру, то ціни впали до 25 гривень.

Вирощують кавуни і в селі Хмелева Чернелицької громади. На цій території біля Дністра кліматичні умови сприятливі для баштанних. Утім, експериментують не лише там. Мешканка села Серафинці Городенківської громади Марія Онуцька торік зібрала неабиякий урожай кавунів трьох сортів, найбільший плід мав 6 кг. Завдяки посушливому літу ягоди набрали достатньої цукристості. Так само — й дині, з яких жінка навіть робила варення.

«Площі під овочівництвом дещо розширилися, однак треба врахувати, що змінити структуру посівів за інтенсивного землеробства не так просто, — коментує ситуацію Орися Книшук. —

Треба врахувати ущільнення ґрунту, культури-попередники, вплив обробки засобами захисту рослин: щоб вони не дали післядії на цей і наступні роки. Не штука — посіяти овочі «борщового набору» чи закласти розсаду помідорів, баклажанів. — Без відповідної техніки і навиків вирощувати ці культури нелегко. Врожаї можуть не оправдати затрат. Важливо так само належно зберегти вирощене, щоб можна збути дорожче після нового року чи навесні. В області для цього не вистачає якісних сховищ із вентилюванням, холодильним обладнанням. Аграрії будуть змушені реалізувати врожай з поля. До всього — в області значно зменшилося споживання».

Повномасштабна російська агресія перевернула з ніг на голову всі сфери життя. Не оминула й сільське господарство. Підприємства агропромислового комплексу тилової Івано-Франківщини допомагають фронту технікою, підтримують фінансово захисників і переселенців. Попри все, сільгоспвиробники Прикарпаття не зменшують обороти. Адже продовольча безпека так само важлива.

Івано-Франківська область.

Фото надано автором.