Цього року роботи із запобігання підтоплень населених пунктів, сільськогосподарських і лісових угідь, що фінансуються із державного бюджету, передбачено провести на 122 об’єктах. Станом на початок листопада на 93 із них роботи вже завершили, на 29 — ще тривають. Можливо, не всюди зволікання призведе до катастрофічних наслідків під час паводків. Однак є об’єкти, що потребують негайної реконструкції.

До таких насамперед належить Вижівський водозабір Білоозерської водоживильної системи Дніпро-Бузького каналу. Розташована поблизу села Почапи Ратнівського району інженерна споруда застаріла, і її давно визнано аварійною. На дамбі утворилися великі промоїни, дерев’яні конструкції шлюзу струхлявіли, їх перекосило. Як наслідок, дерев’яні бруси (шандори), якими регулювався рівень водоспуску, заклинило. Важко уявити, що станеться, коли під час паводка неконтрольований потік рине з Прип’яті у водоживильну систему, розраховану на пропуск 40—50 кубометрів води за секунду. Під водою опиняться тисячі гектарів сільгоспугідь, постраждає кілька сіл і в Україні, і в Білорусі. Така загроза існує. Навіть нині, в період маловоддя на Прип’яті, старий шлюз ледь витримує навантаження.

Ще 2011 року розроблено проект реконструкції цього об’єкта, і лише у серпні 2013-го вирішено питання з його фінансуванням, проведено тендер, визначено виконавця робіт. Ним стала пересувна механізована колона №77 з Івано-Франківська, яка в 2011 році добре себе зарекомендувала на зведенні захисних споруд у селищі Любешів, убезпечивши від підтоплення водами ріки Стохід майже 700 садиб райцентру.

В останній день жовтня ми побували на цьому будівельному майданчику. Як розповів головний інженер ПМК-77 Петро Остапів, з яким зустрілися в Почапах, роботи вони розпочали лише наприкінці серпня. Вартість об’єкта — 5 мільйонів 840 тисяч гривень. Із запланованих на цей рік 2,8 мільйона освоєно 2,42. Уже зведено тіло шлюзу, на що витрачено 540 кубів бетону, виготовлено два затвори вагою по 5,5 тонни кожен.

До речі, проектом було передбачено демонтаж старого шлюзу, але на прохання експлуатаційників його вирішили залишити і частково відновити як пам’ятку архітектури. А ось підвідний канал, який з’єднував його з Прип’яттю, буде засипано.

Надійнішою стане і дамба, яка захистить під час повеней і паводків від затоплень Прип’яттю села Почапи, Залухів, Хабарище і убезпечить від води прилеглу територію Білорусі. Довжина дамби — понад півтора кілометра. Щоб наростити у висоту від попереднього рівня ще 1,30 метра і зміцнити її, у тіло дамби вклали 14,6 тисячі кубометрів ґрунту.

— Роботи виконуються на високому рівні, — розповів начальник Волинського обласного управління водних ресурсів Ростислав Кравчук. — Претензій до їх якості у нас немає. Будівництво триває за графіком. Тому ми впевнені, що об’єкт буде завершено, як і планується, у червні наступного року. І ще хотів би згадати про один не дуже приємний момент. Оскільки споруда потребує якісного бетону, то його доводиться везти аж з Ковеля. Місцеві дороги не всюди витримали навантаження великих машин. Це спричинило певні незручності для місцевих жителів. Тому хочу запевнити їх, що після завершення робіт шляховики відремонтують дорожнє полотно.

Зауважимо, цього року на виконання протипаводкових заходів області з державного бюджету виділено 20 мільйонів гривень. За три останні роки — 55 мільйонів.

Фото автора.

Довідково

Одну з найстаріших на території України і найцікавіших за своїм інженерним рішенням — Білоозерську водоживильну систему — споруджено в 1830—1840-х роках. Завдяки їй вода з Прип’яті самопливом надходить у шлюзи Дніпро-Бузького каналу в межиріччі Піни і Муховця.

Такою потужною буде нова головна споруда Вижівського водозабору.

Старий шлюз уже сьогодні, в період маловоддя на Прип’яті, ледь стримує потік води.

Головний інженер ПМК-77 Петро Остапів упевнений, що роботи вони завершать, як і передбачено планом, до початку наступного літа.