Сільський голова Лосятина, що у Кременецькому районі на Тернопільщині, Надія Яківна Залевська вся у клопотах: готується до відкриття дитячого садка.

Є для кого старатися: у селі — близько 120 дошкільнят, майже 180 школярів! Якщо раніше звідси масово їхали на сільгоспроботи до Польщі, то тепер цей процес практично припинився. Молоді сім’ї працюють, будуються, народжують дітей. Ні, тут немає якогось великого підприємства. Селяни об’єдналися в кооперативи і самі собі дають раду.

У Лосятині — аж три кооперативи. Починалося все з молочного. Кременецький молокозавод заготовляв у селі чи не найбільше сировини, ось і запропонувала директор Марія Задворна здавачам об’єднатися. Допомогла з холодильним та іншим обладнанням. Тут люди працьовиті. Рідко хто тримає одну корову — від трьох до десятка і більше! Звичайно, це клопіт, але й віддача є. Якщо в інших селах на пасовищі кілька «хвостів», то у Лосятині — сотні. Стадо постійно зростає. Сім’ї взимку живуть з молока. Влітку — з ягід.

Тут майже півстолітні традиції вирощування полуниць. За Союзу їх забирали консервні заводи. Потім селянам довелося самим займатися збутом, а це не завжди вигідно, плантації почали скорочувати. І ось їх відновлюють. Біля кожної хати під цією ягодою — 10—20 соток. А ще створили два ягідні кооперативи: «Екофрукт» та «Ягідний край». В одному заклали 20-гектарну плантацію. Інвестори навіть свої саджанці привезли, хоч місцеві зиму перенесли краще. У кооперативі хочуть засадити полуницею ще 30 гектарів. Сім’я з двох душ на збиранні ягід влітку могла заробити 800 гривень у день. Додайте сюди прибуток з власних плантацій, а він сягав 30 і більше тисяч гривень за сезон.

У Лосятині масово вирощують і малину. Хто хоче — реалізує сам, а більшість здають у кооператив. Цього року здали 200 тонн. Навіть морозильна машина сюди приїхала. Люди бачать, що через кооператив — вигідніше, ніж самому стояти десь на трасі з відрами ягід. На кооперативних плантаціях працюють не так тутешні мешканці, як з навколишніх сіл. Вже й з Івано-Франківщини просяться на заробітки. А свої — чаклують на городах.

На владу тут ніхто не киває. Аби не заважала працювати. А з цим не завжди виходить. За перевіряльниками двері не зачиняються, і всі щось шукають... Скільки зусиль, розповідає Надія Яківна, вартувало зареєструвати єдиний з трьох неприбутковий кооператив «Ягідний край». Казали: кооператив не має права надавати послуги. Вона вдячна голові райради Андрієві Гуславському за підтримку і допомогу. На її думку, між податковим законодавством і законом «Про кооперативи» багато нестиковок, законодавці мали б це врахувати, якщо хочуть, щоб кооперативний рух в Україні розвивався.

У селі реалізовують вже сьомий інвестиційний проект. Рахунок йде на мільйони гривень. Працюють і з нашими, і з зарубіжними інвесторами, з програмою ПРООН. Й інвестори зацікавлені у працьовитому селі. Коли селекційна робота занепала, безплатно роздали селянам по десять високопорідних корів і свиноматок. Але з умовою — приплід роздати сусідам, родичам. Поголів’я оновлюється швидко. Свині набирають до трьох центнерів. Українська біла велика — порода м’ясна, тож вигідно займатися і тваринництвом.

Для лосятинців Надія Залевська — генератор ідей. Її приклад — більше, ніж слова. Як усі, сім’я головихи тримає дві корови, вирощує полуницю і малину. «Начеплю онукам на шию пластикові пляшки — і гайда ягоди збирати, — каже Надія Яківна. — Так все літо. Знаєте, у нас немає порожніх хат, а біля кожної другої стоїть бус. Радію, що добробут земляків зростає. І заробляють вони не десь по закордонах, а на рідній землі».

За досвідом до лосятинців їдуть більше хмельничани і рівненці. Тернопільці не дуже поспішають запроваджувати кооперативи. А заздрісників вистачає. Наче на Лосятин манна небесна падає! А з цього села вийшло чи не найбільше в області священиків, та й Почаївська лавра звідси — рукою подати. Може, Господь допомагає тим, хто старається?

Багато років Лосятин залишається єдиним селом в області, де ефективно діють селянські кооперативи. Сільські голови переважно відсиджують каденції. Зарплата «капає», то й добре. Старатися для людей не поспішають.