Комітет заслухав Олександра Ткаченка та ознайомився зі звітом про роботу міністерства за час каденції міністра. «Звіт про діяльність МКІП за три роки стосується підтримки культури та креативних індустрій під час пандемії, підтримки української мови, роботи Інституту книги, Українського культурного фонду, кіновиробництва, збереження спадщини та національної пам’яті, роботи з ЮНЕСКО.

Це й інформаційний фронт під час війни, включно із санкційними заходами. І, безперечно, діяльність з підтримки культури та мистецької освіти під час війни. Головне, що хотів би сказати щодо цього: нам вдалося за час війни досить сильно інтегруватися в європейські міжнародні структури. Наш голос там чують», — сказав міністр культури та інформаційної політики.

За його словами, пріоритетними залишаються питання щодо ухвалення законопроєкту про визнання культурної спадщини елементом національної безпеки та продовження роботи зі створення фонду ЄС та фонду під егідою ЮНЕСКО як головних джерел залучення недержавних коштів на культуру.

«Десятки мільйонів доларів від донорів надійшли нашим інституціям. Це пряме фінансування, зокрема електронний реєстр спадщини створюється виключно за недержавні кошти», — зазначив посадовець.

Під час засідання зазначалося, що під очільництвом Олександра Ткаченка міністерству вдалося встановити найбільше бюджетне фінансування культурної та інформаційної галузей порівняно з попередніми роками.

У контексті дискусії голова комітету Микита Потураєв акцентував увагу, що «попри шалену і значною мірою штучну кампанію щодо протиставлення фінансування культури воєнним витратам», члени комітету послідовно обстоюють необхідність фінансування культурної сфери, зокрема Музею Голодомору.

Голова підкомітету з питань культури Микола Княжицький відзначив певні здобутки міністерства. Водночас, на його думку, проблема є в самій системі, де «культура фактично є упосліджена». Микола Княжицький порушив проблемні питання діяльності Довженко-Центру, необхідності заборони релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором, й інші актуальні питання сфери культури, зокрема витрачання бюджетних коштів на виготовлення серіалів, які доцільно було б фінансувати комерційним шляхом.

«Я підтримую Миколу Княжицього, що питання проблем сфери культури є системним. Вся робота міністерства та міністра, за якою я стежу, була складною. Це завжди була якась боротьба, і вона була не на поверхні. Хочу подякувати за цю роботу і висловити сподівання, що новий міністр культури використає той позитивний досвід, що було напрацьовано, на продовження кращого, що було зроблено за цей час», — прокоментувала перша заступниця голови комітету Ірина Констанкевич.

За результатами обговорення комітет більшістю голосів не підтримав заяву міністра культури та інформаційної політики та рекомендував парламенту визначитися щодо заяви Олександра Ткаченка шляхом голосування на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Комітет також рекомендував Верховній Раді України прийняти доопрацьований законопроєкт про внесення змін до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо врегулювання деяких питань здійснення державного забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при закінченні навчальних закладів (реєстр. № 9100) за основу.

Метою цього законопроєкту є врегулювання на законодавчому рівні питання виплати дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, під час закінчення закладів освіти одноразової грошової допомоги.

Проєктом вносяться зміни до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», якими пропонується передбачити, що:

- одноразова грошова допомога в розмірі не менш як шість прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку виплачується дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа незалежно від форми їхнього влаштування протягом 60 днів після отримання свідоцтва про повну загальну середню освіту;

- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа, які за станом здоров’я не можуть отримати повну загальну середню освіту, забезпечуються одягом і взуттям та одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менш як шість прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку після отримання свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації;
виплата одноразової грошової допомоги буде здійснюватися незалежно від того, чи працевлаштована дитина після отримання повної загальної середньої освіти та чи буде вона продовжувати навчатися;

- дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, учням (студентам, курсантам), які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (батьки яких померли/оголошені померлими, загинули або зникли безвісти), які до набрання чинності цього Закону вступили та навчаються у закладах освіти будь-якого рівня та не отримували одноразову грошову допомогу в розмірі не менш як шість прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, така одноразова грошова допомога виплачуватиметься після отримання ними свідоцтва про закінчення закладу освіти будь-якого рівня.

Прес-служба Апарату Верховної Ради України.