«Я просто чинив так, як веліла совість»

Василь Овсієнко.

19 липня 2023-го на 75 році життя помер український громадський діяч, член Української Гельсінської групи, політв'язень радянських концтаборів, філософ, публіцист, історик дисидентського руху, координатор Харківської правозахисної групи, організатор експедицій на Соловецькі острови та в урочище Сандармох у Карелії в рамках «Соловецьких Прощ», член правління громадської організації «Міжнародне об'єднання «Соловецьке братство» Василь Овсієнко.

Видатний український діяч народився 8 квітня 1949 року в селі Ставки Радомишльського району Житомирської області. 

Небажання в сумні радянські часи «забріхуватись» самому визначили весь подальший життєвий шлях пана Василя. Шлях, на якому було і навчання в університеті, і поширення «самвидаву» («антирадянська агітація та пропаганда»), і відмова від пропозицій «покаятись», а відтак – 13 років тюрем і таборів...

Уперше був заарештований КДБ 5 березня 1973 року за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації та пропаганди. Отримав строк чотири роки позбавлення волі в таборах суворого режиму. 8 лютого 1979-го його повторно засудили до трьох років позбавлення волі. 26 серпня 1981 року Василь Овсієнко був знову засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду. Особливо небезпечний для радянської влади «злочинець-рецидивіст» Овсієнко був звільнений з радянських таборів лише 21 серпня 1988 року, на порозі перебудови, відбувши в неволі в підсумку тринадцять з половиною років. Доля зводила в таборах пана Василя з визначними постатями дисидентського руху: Василем Стусом, Юрієм Литвином, Валерієм Марченком та іншими. У своїй книжці «Світло людей» В. Овсієнко пише: «Я вдячний Богові, що звів мене з найкращими людьми мого часу...». Василь Васильович об'їхав усю Україну, зустрічаючись із колишніми політв'язнями, і записав понад півтори сотні інтерв'ю. У його доробку – двотомник «Світло людей» (автор), чотиритомник «Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод. Документи і матеріали» (упорядник), двотомний «Словник дисидентів» (у співавторстві).

У листопаді 1989 року став учасником експедиції у Пермські табори для перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина. Співголова Українського комітету «Гельсінкі-90». З червня 1998 року – координатор програми Харківської правозахисної групи. З 1999-го організовує експедиції на Соловецькі острови та в урочище Сандармох – на місце загибелі тисяч бранців так званого «Соловецького етапу»: Леся Курбаса, Миколи Зерова, Валер'яна Підмогильного та багатьох інших діячів «Розстріляного Відродження». З 2015 року – член правління громадської організації «Міжнародне громадське об'єднання «Соловецьке братство».

Василь Овсієнко, український дисидент, літописець дисидентського руху.

Фото зі сторінки Василя Овсієнка у Фейсбуці.

Нагороди

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (7 квітня 2009 року) – за визначні заслуги перед Українською державою в обстоюванні прав і свобод людини, активну правозахисну, гуманістичну і громадську діяльність та з нагоди 60-річчя від дня народження.

Орден «За заслуги» III ступеня (26 листопада 2005 року) – за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність.

Орден «За мужність» I ступеня (8 листопада 2006 року) – за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.

12 січня 2000 року – Премія імені Василя Стуса за публіцистику.

17 березня 2006 року – премія імені Івана Огієнка в номінації «Громадська діяльність».

13 березня 2006 року – Міжнародна літературна премія Фундації родини Воскобійників у жанрі мемуаристики.

Василь Овсiєнко: сповідь правдоборця.

Видавництво «Кліо» опублікувало книжку спогадів відомого українського в'язня сумління «Життя як спокута», з якої постає яскрава постать з-поміж тих, хто «не міг мовчати», котра зробила свій світоглядний вибір, який давав наснагу вистояти, на перший погляд, в безнадійному двобої з радянською державною машиною. Василь Васильович – політв'язень і дисидент, а водночас правозахисник, філолог і публіцист, невтомний відкривач «білих плям історії» – був одним із найяскравіших і найретельніших літописців українського дисидентського руху. 

Не стало Людини численних чеснот, християнина, українського філолога, редактора, літописця дисидентського руху опору, популяризатора життя і творчості Василя Стуса та інших дисидентів, політв'язня радянських таборів. «Це була велика і дуже скромна людина, подвижник, яких одиниці на мільйони» (В. Кіпіані). Вічна пам’ять Герою-подвижнику Української Справи.

Георгій ЛУК'ЯНЧУК, голова МГО «Соловецьке братство».