Напередодні візиту Президента України до Китаю пригадується 2010-й — перший державний візит глави держави Віктора Януковича до Піднебесної. Прямо скажемо, далеко не всім експертам вірилося у швидкий результат від припливу на українську землю інвестицій з Китаю. Але до честі уряду саме тоді міністром вугільної промисловості Юрієм Ященком та Держбанком розвитку КНР за присутності глав держав було підписано Рамкову угоду про співпрацю у вугільній та енергетичній галузі.
А вже в грудні 2011 року без зайвого піару, що є в традиціях шахтарів, стартував перший інфраструктурний проект модернізації шахти імені Мельникова ПАТ «Лисичанськвугілля». Як зауважив Юрій Ященко, підписання рамкової угоди та успішна її реалізація відбулися завдяки винятково підтримці Президента України та нестандартному підходу до справи профільного міністерства. Саме тоді був започаткований по суті безпрограшний інвестиційний проект: вигідний як вітчизняній вугільній промисловості, так і Китаю.
Одразу скажу, що проект технічного переоснащення шахти ім. Мельникова, до речі, поки що єдиний із чотирьох започаткованих українсько-китайських проектів («Повітряний експрес», будівництво електростанції у м. Щолкіне, «сільськогосподарський» проект), який реально та успішно реалізований і вирізняється серед інших, під котрі надавалися державні гарантії, своєю економічністю і далекоглядністю. Адже йдеться про модернізацію вугільної галузі із залученням сучасних технологій та створення додаткових робочих місць.
Шахта імені Мельникова — одна з найстаріших на Луганщині. Тут видобували вугілля на глибині в понад 800 метрів на пластах з надмірною концентрацією метану, а отже, повсякчас ризикуючи життям шахтарів. Окрім безпеки, її модернізація обіцяла наростити обсяги видобутку: адже китайські технологи разом із новими технологіями постачили на шахту сучасну прохідницьку і очисну техніку, що забезпечило стабільну і безпечну роботу. До слова, ПАТ «Лисичанськвугілля» — це чотири шахти на Луганщині, які на період укладання інвестиційних угод працювали хоча й прибутково, але знижуючи свої річні доходи, зважаючи на застаріле обладнання.
Як зазначив генеральний директор ПАТ «Лисичанськвугілля» Валерій Ковшарь, практична допомога координатора проекту від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Ден Сяосю та Міністерства фінансів України дала змогу укласти якісні кредитні й комерційні угоди. Завдяки саме їхньому професіоналізму в переговорах з банком — кредитором та безпосередньо виробником обладнання — однією з найбільших у Китаї науково-технологічною компанією «Тяньді» було укладено ці угоди. Прихід інвесторів зі Сходу несподівано дав те, чого не мали: по-перше, конкретику, якої бракувало численним галузевим концепціям стосовно розвитку вугільної галузі; по-друге, предметні інвестиції у виробництво і регіон, підвищення продуктивності на шахті, та освоєння сучасних технологій видобутку вугілля. Робота китайського обладнання в українських умовах стала приємною несподіванкою та не викликає незадоволення і нарікань. Підтримка Президента та держави в цьому проекті стала вирішальною, оскільки фінансовий стан шахти був, м’яко кажучи, незадовільний.
Причини відомі всім гірникам: високі зольність, вологість, надмірна кількість породних домішок, застарілі обладнання та технології, а тому приватні енергокомпанії зазвичай віддавали перевагу продукції недержавних шахт. Тож шахта ім. Мельникова, як і інші державні шахти, працювала збитково, нагромаджуючи перед бюджетом і соціальними фондами колосальні борги. Модернізація галузі потрібна невідкладно. З огляду на це прихід китайської фінансової допомоги можна вважати своєчасним та стратегічним, оскільки чи не вперше в історії двосторонніх відносин вдалося укласти угоду, коли, крім сучасних зразків китайського гірничого устаткування — на рівні світових, ПАТ «Лисичанськвугілля» отримало майже 40 відсотків коштів «живими грішми», які підприємство витратило на закупівлю вітчизняного обладнання та фінансування прохідницьких робіт з підготовки до видобутку нових лав.
Лише два роки спливло відтоді, як між ПАТ «Лисичанськвугілля» та науково-технологічною компанією «Тяньді» було підписано угоду.
Понад 20 робітників пройшли навчання для роботи на китайській техніці в Китаї, де обмінялися відповідним досвідом із китайськими колегами. До речі, деякі з них ще наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років навчалися в Донбасі і тепло відгукуються про своїх вчителів.
Уже найближчим часом Валерій Ковшарь сподівається вийти на середню рентабельність реалізації продукції у 15—20 відсотків. Проблем поменшало, але вони не зникли: дошкуляє низька реалізація піднятого на-гора вугілля. Але, фігурально кажучи, політ пілотної ластівки можна вважати вдалим. Адже енергоносії лишаються критичним імпортом. А реалізація подібних проектів у вугільній галузі є доцільною та можливою, оскільки рамкова угода, яка була підписана ще в 2010 році та про яку було зазначено вище, передбачає залучення китайських інвестицій ще майже 1 мільярд доларів США.
Однак в 2012 році ситуація на ринку вугілля в Україні змінилася. Утворився профіцит вугілля. Уряд і створене на базі об’єднання двох міністерств Міністерство енергетики та вугільної промисловості оперативно відреагували на зміну ситуації в галузі й у розвиток домовленостей президентів Китаю та України в 2010 році наприкінці грудня 2012-го НАК «Нафтогаз України» за сприяння віце-прем’єр-міністра Юрія Бойка, міністра Едуарда Ставицького та пана Ден Сяосю підписала Генеральну кредитну угоду з Державним банком розвитку Китаю щодо залучення 3,656 мільярда доларів США для реалізації інвестиційної Програми із заміщення споживання природного газу українським вугіллям. Термін виданого кредиту на сьогодні є найбільший з аналогічних кредитів, залучених урядом України в інфраструктурні проекти, та становить 19 років, відсотки за кредитом також є оптимальними та найбільш вигідними. І чи не найголовнішим досягненням урядовців є те, що вдалося чи не вперше переконати китайських партнерів та зафіксувати в Генеральній кредитній угоді: як проектна компанія та головний підрядник цієї програми виступатиме державне підприємство — дочірня компанія НАК «Нафтогаз України», що дає змогу державному підприємству, без посередників, раціонально використовувати залучені іноземні кредитні ресурси, а державі здійснювати оперативний контроль за цільовим їх використанням. Під час реалізації проектів передбачено максимально залучати українських наукових та технічних фахівців і вітчизняне обладнання.
Реалізація програми дасть змогу щороку зменшити споживання близько чотирьох мільярдів кубометрів імпортного газу, замістивши його 10 млн. тон. вітчизняного вугілля. Тож ця програма вбирає у себе будівництво заводу з виробництва водовугільного палива поблизу шахти ім. Мельникова та трьох заводів з газифікації вугілля. А це — нові робочі місця (більше двох тисяч), а також збереження існуючих робочих місць на вітчизняних вугледобувних підприємствах, оскільки як сировина використовуватиметься вітчизняне вугілля.
Президентом надається всіляке сприяння реалізації Генеральної кредитної угоди та здійснюється постійний контроль за реалізацією Програми заміщення газу вітчизняним вугіллям. Зокрема, відповідно до доручення Президента створено постійно діючу робочу групу під головуванням міністра Едуарда Ставицького, на яку покладено завдання з реалізації Програми зі зменшення енергозалежності України та збільшення споживання вітчизняного вугілля.
ЦИТАТА
Генеральний директор ПАТ «Лисичанськвугілля» Валерій Ковшарь:
— За цей короткий термін вдалося створити додатково 687 робочих місць, підняти продуктивність шахти в середньому з 13 до 34 тисяч тонн вугілля на місяць, покращити безпеку праці за рахунок сучасного обладнання та засобів індивідуального захисту.