За тонну озимої пшениці нового врожаю перекупники на Івано-Франківщині пропонують 4500 гривень, а то й менше. Якщо порахувати витрати на її вирощування — оранку, сівбу, підживлення, захист від хвороб і шкідників, самі жнива, то прибутки аграріям навряд чи світять.

Сидимо без копійки, позичаємо на косовицю

— Ринку зерна майже немає, — розповідає Іван Пронич (на знімку вгорі), фермер із села Тишківці Городенківської громади Коломийського району. — Зібрану озиму пшеницю складую в мішках.

У мене її небагато, бо спеціалізуюся на овочах. Посередники хочуть скупити за безцінь, по 4500 гривень за тонну. Ще місяць тому на одній із закарпатських баз була пропозиція по 6500 грн, однак треба партія від 20 тонн і доставити власним коштом. Нині і цього немає. У нашому селі за обмолот сотки озимини комбайнери беруть по 45 гривень, а старенькою технікою, де більші втрати, — по 40. Якщо плюсувати всі витрати, то вийде прибутку щонайбільше 10 тисяч гривень із двох гектарів, хоч урожайність хороша — по 50 центнерів зерна. Звісно, амортизацію власної техніки та нашу працю тут не враховано, бодай би мінімальну зарплатню. Не краща ситуація і в інших дрібних фермерів. Сидимо без копійки, зичимо на жнива. Та й у великих сільгосппідприємств складно, адже через проблеми з експортом залізничних відвантажень практично немає.

Перешкоджали часті дощі

Жнива цьогоріч і справді складні, та ще й під прицілом. Звісно, тилова Івано-Франківщина віддалена від зони бойових дій, однак нищівні ворожі атаки на Одещині спричинили неабияку тривогу за вирощене навіть у західних регіонах, віддалених від зони бойових дій. Аграрії неохоче розповідають про свої набутки, й це зрозуміло. Пригадується, у мирний час освячення полів і техніки перед обмолотом було величним. Тепер же тихо. А тут ще й часті дощі перешкоджають. Доводиться використовувати кожне «вікно».

Нарешті минулого тижня випогодилося, земля більш-менш підсохла, то можна жнивувати. А потім знову зливи... Стебло подекуди ще сирувате, хоч зерно й достигло, розповів Дмитро Онуцький (на знімку) із села Серафинці тієї ж Городенківської громади. А вологі рослини важче косити. Господар підготував комори для складування врожаю. Збиральної техніки в селі достатньо, тож упораються.

За жнивування сотки поля механізатори тут беруть по 50 гривень. Торік було по 40. Комбайни — в асортименті. Старенькою «нивою»  зібрав озиму пшеницю на власному полі фермер Зіновій Кучма (на знімку). Врожайність як для невеликого господарства відмінна: по 50-60 центнерів з гектара.

«Техніка доглянута, то й справляється добре, хоч запчастини знайти щораз важче. Зерно складую на власному току. Раніше здавав заготівельникам, а що буде тепер — ще нема ясності. Частину використаю для власних потреб, частину — як плату за оренду землі... А решту?!» — риторично запитує фермер.

Переїзд із латки на латку — додаткові витрати часу й пального

Особливість Івано-Франківської області — невеликі за розміром земельні ділянки. Після розпаювання колективних сільгосппідприємств наділи роздали порівну на гірших та кращих за родючістю площах, ото тепер і роздрібнено. Більшість землевласників мають кілька таких часток, бува по 40-60 соток у різних масивах.

Село Серафинці багате на фермерів та одноосібників, які самі обробляють власні наділи. Однак і тут чимало землі віддали в оренду, навіть невеликі городи, то доводиться жнивувати й на десяти сотках. Звісно, переїзд із латки на латку — це додаткові витрати часу й пального.

Поодаль видніється потужна імпортна техніка: то повним ходом жнивує філія «Перспектив» ПрАТ «Зернопродукт МХП», яка орендує в селі чимало землі. Озимий ячмінь уже змолотили, пшеницю, ріпак ще збирають.

За інформацією департаменту агропромислового розвитку ОВА, середня урожайність зернових — 50,1 ц/га. Торік на цей період було 61,2 ц/га. Вочевидь, далося взнаки подорожчання міндобрив: аграрії здебільшого пропустили перше підживлення навесні.

Та попри фінансові негаразди, клопоти зі збутом вирощеного та ще й дощове літо, аграрії тягнуть плуга, бо інакше не можна. Треба виживати.

Івано-Франківська область.

Фото автора.