На Хмельниччині, як і по всій країні, гаряча жнивна пора. На полях збирають і ранні зернові, і ріпак. Роботи чимало: потрібно скосити та обмолотити урожай більш як з 400 тисяч гектарів.
Намолоти перевершують торішні
До кінця першої декади серпня вже зібрано зернові майже з 200 тис. га. Вал перейшов за 1,2 млн тонн. Середня урожайність сягає 65,5 центнера з гектара.
Щоденно на жнивах працює до 900 зернозбиральних комплексів, обмолочується майже 20 тис. га. Кожен день додає у засіки понад 100 тис. тонн нового зерна.
Вагома його частка — озима пшениця. Її зібрали вже більш як з двох третин площ і намолотили понад 720 тис. тонн. Середня врожайність культури перевищила 67 центнерів з гектара. На окремих площах підприємства збирають і по 80—85 центнерів.
Продовжується обмолот ячменю. Його в активі більш як 350 тис. тонн. Урожайність на сім центнерів вища від торішньої — 63 центнери з гектара.
Уже зібрали весь горох — сім тисяч тонн. Наближається до завершення обмолот ріпаку, якого намолочено 300 тис. Він теж добре зародив — у середньому по 34 центнери з гектара. А в окремих господарствах урожайність сягнула 60 ц/га.
Осіння сівба поставить ще більше запитань
Вродило на славу. Але що принесе цей урожай всім, хто його вирощував і збирав, поки що невідомо. Де зберігати? Кому продавати? Як вивозити? Яку ціну просити? Чимало з цих запитань залишаються без відповідей. І якщо вони не знайдуться найближчим часом, то осіння сівба поставить перед вибором. Адже нині доводиться вирішувати, які культури покласти у ґрунт. Уже тепер чимало орендарів задумуються над тим, щоб кардинально змінити традиційні площі.
Загалом в області планують засіяти озимими майже 210 тисяч гектарів. Традиційно левову частку становлять пшениця і ріпак. Але чи буде так цьогоріч, досі невідомо. У деяких господарствах подумують над тим, щоб істотно скоротити їхні площі. Або й взагалі відмовитись від них.
Приміром, в одному з агропідприємств з Чемеровецької громади планують взагалі не сіяти озиму пшеницю. І таке рішення приймають уперше за час існування господарства.
Пояснити це просто: бункери комбайнів заповнені зерном нового врожаю, а чимало сховищ ще й досі не звільнені від минулорічних запасів. Самотужки господарствам збіжжя не вивезти й не продати. А трейдери не поспішають купувати, бо їх робота весь час гальмується й блокується ворогом.
У згаданому господарстві раніше навіть уявити не могли, що відмовляться від пшениці — це традиційна культура для всіх землеробів. Але до важких рішень підштовхує ситуація на зерновому ринку.
У 2021-му господарство продавало пшеницю по 8 тисяч гривень за тонну. Тепер вона коштує 5,4 — 6 тисяч. Якщо взяти до уваги, що за цей час виробничі затрати суттєво зросли, пшениця з прибуткової перетворюється на збиткову.
На жаль, це стосується не тільки її. У згаданому господарстві намолотили понад тисячу тонн ячменю. Зерно відмінне — вродило по 89 центнерів з гектара, і така урожайність майже в півтора раза вища, ніж середня по області. Але й тут та сама проблема: куди збувати товар? В інші часи він приніс би чималі прибутки. Тепер же думають, аби не залишитись у збитках, бо за тонну фуражного ячменю більш як 3,5 тисячі гривень ніхто не пропонує. Було б логічно притримати до кращих часів і вищих цін. Але тримати ніде.
Досить того, що дотепер господарство зберігає торішню кукурудзу. Ще взимку вона коштувала по 170 євро за тонну, а нині ціна впала до 130. Що ж буде далі, коли почнеться збирання цієї культури?
Серед претендентів на вибуття виявився і ріпак. Донедавна його вважали одним з найприбутковіших, і його площі постійно зростали. Але тепер інтерес починає падати. У господарстві лише згадують, як продавали по 500, а то й 700 доларів за тонну. Торік ціна ще трималась на рівні 17 тисяч гривень. Але що ближче до завершення обмолоту ріпаку, то менше за нього пропонують — за лічені дні позначка з 15 тисяч грн спустилась до 14 тисяч.
Далі прогнозують ще більше падіння.
Якщо не пшениця та ріпак, то що?
Поки що аграрії знайшли для себе таку відповідь: соняшник та соя. Наразі попит на ці культури зберігається, і це означає, що вони не лежатимуть в засіках до наступного врожаю.
На їхню користь і те, що собівартість вирощування менша, і є шанс отримати не збитки, а прибутки. Без них існування господарств просто неможливе.
Цьогоріч на Хмельниччині вирощують 170 тисяч гектарів соняшнику. Це багато, бо ще десять років тому займав ледь шість тисяч, та й то в південних районах краю.
Тепер цю олійну культуру сіють скрізь. І родить відмінно. Вже кілька років поспіль урожайність соняшнику в області залишається однією з найвищих в країні. Тож і цьогоріч сподіваються отримати не менш як 30 центнерів з гектара і намолотити понад пів мільйона тонн.
А от що буде потім?
Хлібороби зробили свою справу: посіяли, виростили та зібрали славний урожай. Тепер, виходить, у битву за нього мають вступати урядовці, дипломати, політики — всі, хто може долучитись до справи розблокування наших зернових шляхів...
Хмельницька область.
