І хоча вони не беруть до рук зброї, не одягають військові однострої та не йдуть у бій, проте їхній внесок у Перемогу не менший, ніж наших захисників. Бо заради неї вони готові багато чого зробити й віддати все, що мають.

Замість зброї — мікрофон

Про те, що Евеліна має талант, у родині Кожухарів зі Старокостянтинова знали давно. Не випадково віддали її до музичної школи в клас вокалу. Ось там і почалось її справжнє співоче життя: дівчинка неодноразово виступала на різних заходах і брала участь у концертах. А одного дня подумала: чому б не виступати десь у людних місцях, отримуючи за свій спів гроші.

Зрозуміло, не для себе, а для того, щоб допомогти нашим бійцям.

Така ідея народилась у маленької виконавиці після перебування за кордоном, куди поїхала з батьками. Та принади європейського життя Кожухарів не звабили, вони повернулися до Старокостянтинова і вирішили, що попри все залишатимуться вдома.

У родині ідею Евеліни підтримали. Тож дев’ятилітня дівчинка взяла до рук мікрофон і почала співати просто на міському ринку.

Маленька естрадна зірочка стала популярною в своєму місті, її впізнають дорослі й діти, добре знають її репертуар. Мало хто пройде повз, коли вона виконує «Біля тополі», «Червону калину», «Відмініть війну» чи «Воїни світла».

Понад шість тисяч гривень, котрі дівчинка заробила завдяки своїм імпровізованим концертам, вона передала волонтерам.

Шахи під обстрілами й у тилу

Десятирічний Архип Єрьоменко разом із мамою, бабусею та дідусем переїхали до Шепетівки з Попасної, коли на рідній Луганщині вже не мали можливості залишатись. Їхня квартира ще була ціла, але ті, що поруч, розтрощили.

Та, опинившись далі від війни, родина не забула про її жахи. Тепер робить усе, щоб швидше настав мир. Кожен збирає кошти для підтримки ЗСУ. 10-річний Архип заробляє грою в шахи. Мама Катерина продає власноруч спечені солодощі.

Грати в шахи Архипа навчив дідусь. А вже у вісім років хлопчик записався до шахового гуртка у місцевому Будинку творчості. Але все перервала війна. Та навіть сидячи в укритті, Архип не залишав улюблену гру — це була єдина розвага і можливість відволіктись від того, що відбувається навколо.

Із рідного дому поїхали просто у невідомість і вже в дорозі вирішили, що зупиняться в Шепетівці. Там поступово почали звикати до нового життя. Мама пішла працювати в школу. Архип продовжив навчання і не забув про улюблені шахи — записався до гуртка.

Але родина знайшла для себе ще одне важливе заняття — волонтерство. Коли в місцевому Музеї пропаганди відбувався благодійний ярмарок, хлопчик запропонував охочим зіграти з ним у шахи за донат на армію.

Відтоді охочих позмагатися з Архипом не меншає. А під час таких турнірів іще й купують печиво від мами Катерини й так теж донатять на ЗСУ. З часом жінка ще взялася вишивати картини, кошти від продажу яких так само хоче передавати для армії.

Грою і продажем солодощів родині вдавалося збирати по кілька тисяч гривень. І щоразу все зібране віддавали шепетівським волонтерам, які співпрацюють із нашими військовими. А нещодавно родина назбирала 40 тисяч гривень на тепловізор для 88-го батальйону територіальної оборони. Хлопці стоять на першій лінії на Бахмутському напрямку, де точаться дуже важкі бої. Тож будь-яка підтримка для них важлива.

Від блокпоста — до волонтерства

Свій волонтерський шлях шестеро дітлахів зі Старокостянтинова розпочали з блокпоста, на якому збирали кошти для армії.

Батьки допомогли облаштувати дитячий блокпост у своєму дворі, він проіснував майже місяць. Та потім стало зрозуміло, що потрібно придумати щось нове, більш дієве. Тож вирішили робити щось власноруч, а потім продавати свої вироби.

Так почали пекти солодощі та майструвати різні саморобки. На людних вулицях облаштовують прилавок, де і розкладають свій товар. Перехожі купують їхню продукцію. Усі разом уже зібрали понад п’ятдесят тисяч гривень. І передали їх в ГО «Учасники АТО міста Старокостянтинова».

Щоб підтримати херсонців

Довго пояснювати семирічній Діані з Хмельницького, що таке війна, мамі не довелось. Дівчинка якось одразу по-дорослому все зрозуміла. А після одного з перших потужних обстрілів міста вирішила, що мусить допомагати нашим військовим, аби скоріше побороти ворога. Довго думала, як це зробити, і придумала: треба відростити волосся, а потім його продати.

Для того, щоб у дівчинки подовшала коса, знадобилось більш як пів року. Можливо, Діана б і далі старанно доглядала за волоссям, аби було довшим, аж тут країну сколихнула звістка про руйнування Каховської ГЕС. Ось тоді одразу вирішила, що час до перукаря.

За свою косу Діана отримала 4 900 гривень. Кошти розділила так, щоб частина пішла на допомогу херсонцям, а частина — на підтримку військових.

Не відстає від сестрички її 11-річний братик Олег. Іще з 2014-го він разом із мамою ходив плести маскувальні сітки. Тепер діти економлять кишенькові гроші, щоб укинути їх до благодійних скриньок. А в школі беруть участь у різних заходах, які проводять для підтримки армії чи постраждалих від бойових дій.

Історій, коли діти усілякими способами намагаються підтримати наші Збройні Сили й наблизити їхню Перемогу над ворогом, чимало. Дуже часто діти роблять це без будь-якого розголосу.

Лише для того, щоб закінчилась війна, не гинули люди й ніхто не страждав. Маленькі серця роблять велику справу — вони борються за мир.

Хмельницька область.

На знімку: Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний нагородив маленьких волонтерів із Хмельниччини грамотами за сприяння Збройним Силам України у наближенні Перемоги.

Фото Хмельницької ОВА.