Запорізька область. Каховське водосховище перетворилося на пустелю.
З часів Чорнобильської аварії це найбільша техногенна катастрофа в Європі, за яку держава-агресор має відповісти. На нещодавній Міжнародній конференції з відновлення України, яка відбулася в Лондоні (Велика Британія), Прем’єр-міністр України Д. Шмигаль зазначив, що збитки тільки для довкілля від неправомірних дій російських збройних сил на Каховській ГЕС становлять 1,5 мільярда доларів.
Необхідно нагадати, що 10 червня цього року Верховна Рада України прийняла Постанову № 3142-IX «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, парламентів та урядів її держав-членів, міжнародних організацій та їх парламентських асамблей у зв’язку з черговим актом тероризму російської федерації — підривом Каховської ГЕС імені П. С. Непорожнього», у якій закликала міжнародну спільноту засудити терористичний акт, вчинений на Каховській ГЕС, та визнати дії рф екоцидом і геноцидом Українського народу. У документі зазначено, що підрив Каховської ГЕС є не тільки заздалегідь спланованим актом державного тероризму, що створив смертельну небезпеку для людей і всього живого, а й беззаперечним та безпрецедентним актом екоциду, вплив якого виходить далеко за межі нашої держави.
Міжнародне співтовариство не залишилося осторонь і висловило своє обурення жорстокістю таких дій рф в Україні. 15 червня Європейським парламентом було прийнято Резолюцію щодо сталої реконструкції та інтеграції України до євроатлантичної спільноти, у якій засуджується руйнування рф греблі Каховської ГЕС, що спричинило масштабні повені, екологічну катастрофу та екоцид в Україні та визнається воєнним злочином. У ній звернено увагу на те, що усі відповідальні за цю катастрофу повинні бути притягнені до відповідальності.
Позиція ООН здивувала усіх, адже після такої трагічної події в нашій державі пролунало привітання від неї з міжнародним днем російської мови. Генеральний секретар ООН А. Гутерреш, балансуючи між Заходом і Сходом, обмежився коментарем про те, що підрив греблі Каховської ГЕС є жахливим наслідком російського вторгнення в Україну.
Постає питання: на підставі яких саме норм міжнародного права і як можна притягнути рф до відповідальності за знищення Каховської ГЕС?
Підрив Каховської ГЕС з точки зору міжнародного гуманітарного права, безумовно, є воєнним злочином. Держава-агресор порушила ст. 55 та ст. 56 І Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 року. Зокрема, ст. 55, яка має назву «Захист природного середовища», встановлює обов’язок при веденні воєнних дій виявляти турботу про захист природного середовища від широкої, довгострокової і серйозної шкоди. Такий захист полягає у забороні використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров’ю або виживанню населення. У свою чергу ст. 56 має відношення до захисту установок і споруд, що містять небезпечні сили. Вона передбачає, що установки і споруди, які містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, — не повинні ставати об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об’єкти є військовими об’єктами, якщо такий напад може спричинити звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення. Отже, гребля Каховської ГЕС, як об’єкт підвищеної техногенної небезпеки, є цивільним об’єктом, який підпадає під особливий захист відповідно до міжнародного права і на який не може бути здійснено збройний напад.
Крім того, рф є державою-порушницею ст. 1 Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на довкілля 1977 року, згідно з якою кожна держава-учасниця зобов’язується не вдаватися до військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на довкілля, що мають широкі, довгострокові або серйозні наслідки.
На місці Каховського водосховища.
Фото Укрінформта Антона ЗАРУБИ.
Враховуючи масштаби завданої довкіллю шкоди, підрив Каховської ГЕС доцільно кваліфікувати і як екоцид. Але на сьогодні в міжнародному праві не закріплено таке поняття. У Європейському Союзі також цей злочин не криміналізований, хоча у травні цього року Європейський соціально-економічний комітет разом з Європейським парламентом звернулися до держав-членів ЄС щодо визнання екоциду кримінальним злочином. У 2021 році завдяки роботі фундації Stop Ecocide International, заснованої в 2017 році юристкою П. Хіґґінс, було запропоновано визначення екоциду як міжнародного злочину з метою його подальшого включення до Римського статуту Міжнародного кримінального суду. На думку колегії експертів з міжнародного права на чолі з професором Ф. Д. Сендсом, екоцидом є незаконні або необґрунтовані дії, вчинені з усвідомленням, що існує суттєва ймовірність спричинення такими діями серйозної та масштабної або довготривалої шкоди довкіллю. Зауважимо, що в 2016 році МКС заявляв про можливість розгляду питань щодо завданої шкоди довкіллю у контексті злочинів проти людяності.
Водночас національне законодавство деяких держав, включно з Україною, пішло значно вперед. У розділі ХХ «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки, людства та міжнародного порядку» Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року міститься визначення злочину екоциду. Так, відповідно до ст. 441 під екоцидом варто розуміти масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу. За вчинення цього злочину передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років. В Україні за фактом підриву греблі Каховської ГЕС відкрито кримінальне провадження. Розслідування проводиться за ст. 438 «Порушення законів та звичаїв війни» та ст. 441 «Екоцид» ККУ. Слід наголосити, що з часу появи в ККУ статті «Екоцид» українські суди не винесли жодного вироку за нею. Це пов’язано, безумовно, і з тим, що в цій статті містяться поняття, які є неоднозначними і складними для розуміння.
Доцільно нагадати, що 25 січня 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію «Вплив збройних конфліктів на навколишнє середовище».
У документі, по-перше, ідеться про необхідність кодифікації поняття «екоцид» і на національному, і на міжнародному рівні. По-друге, у ній зазначено про потребу у внесенні змін до Римського статуту МКС для того, щоб додати екоцид як окремий новий п’ятий міжнародний злочин. По-третє, у резолюції наголошується на необхідності захисту територій, на яких розташовані атомні електростанції та об’єкти критичної інфраструктури.
МКС розглядає питання щодо притягнення до індивідуальної кримінальної відповідальності конкретних фізичних осіб, яким пред’явлено обвинувачення у вчиненні ними міжнародних злочинів згідно з Римським статутом. Він має юрисдикцію стосовно чотирьох категорій міжнародних злочинів: злочин геноциду; злочини проти людяності; воєнні злочини; злочин агресії.
Україна підписала Римський статут 20 січня 2000 року, але так і не ратифікувала його. Водночас без ратифікації держава може визнати юрисдикцію МКС у певних справах, подавши про це відповідну заяву. Зокрема, у 2015 році Україна визнала його юрисдикцію щодо вчинення можливих злочинів проти людяності та воєнних злочинів рф на всій території України з 20 лютого 2014 року і по сьогодні. Зробивши заяву на підставі п. 3 ст. 12 Римського статуту, Україна взяла на себе всі міжнародні зобов’язання співпрацювати з МКС і виконувати всі його рішення.
Підрив греблі Каховської ГЕС підпадає під склад воєнного злочину, оскільки греблю варто розглядати як цивільний об’єкт, а не об’єкт військового призначення на підставі норм міжнародного гуманітарного права. При доведенні вчинення цього воєнного злочину повинно бути встановлено, що Каховська ГЕС перебувала під контролем російських загарбників, оскільки вони обвинувачують українських військових у її підриві, і свідомий та умисний характер завдання шкоди людям, інфраструктурі та довкіллю. Нагадаємо, що ще в перші дні повномасштабного збройного вторгнення рф на територію нашої держави російські війська захопили Каховську ГЕС. Згідно із Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року держава-окупант несе відповідальність за безпеку цивільного населення на тимчасово окупованій території. Генеральне управління розвідки України має докази переміщення росіянами вибухових речовин і техніки для здійснення дистанційного підриву греблі Каховської ГЕС. Крім того, за тиждень до катастрофи 30 травня 2023 року уряд рф прийняв постанову № 873 «Про особливості застосування на територіях днр та лнр, Запорізької області та Херсонської області положень законодавства рф в сферах промислової безпеки небезпечних виробничих об’єктів і забезпечення безпеки гідротехнічних споруд», у якій зазначено, що до 1 січня 2028 року не буде проводитися технічне розслідування аварій на небезпечних виробничих об’єктах та аварій гідротехнічних споруд, що сталися внаслідок воєнних дій, диверсій та терористичних актів.
Також умисний характер підриву Каховської ГЕС свідчить про можливість його кваліфікації як злочину проти людяності. Відповідно до положень ст. 7 (1) (k) Римського статуту цей злочин становить інші нелюдські дії подібного характеру, що навмисно спричиняють сильні страждання або серйозні тілесні, психічні чи фізичні ушкодження.
Окремим питанням є притягнення російських загарбників до відповідальності за екоцид. Завдання шкоди довкіллю під час підриву Каховської ГЕС може стати частиною обвинувачення у справі про вчинення окремими посадовцями та військовими воєнного злочину. Тоді МКС вперше винесе рішення, посилаючись на вищевказаний параграф. Слід брати до уваги, що МКС досі не виніс жодного рішення, яке стосувалося б злочинів проти довкілля. До того ж, довести заподіяння масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу під час збройного конфлікту є надзвичайно складним завданням.
На сьогодні Міжнародний суд ООН розглядає два позови України проти рф, один з яких стосується порушення рф Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року. Підрив Каховської ГЕС може стати новим важливим епізодом цього позову.
Чи буде у такому разі враховано МС ООН екологічні наслідки знищення Каховської ГЕС у межах цієї справи? Поки що невідомо. Але рф як суб’єкт міжнародно-правової відповідальності повинна відповісти за цю техногенну катастрофу та компенсувати усі збитки нашій державі у повному обсязі. Саме тому Україна має звернутися до МС ООН з позовом щодо порушення рф положень Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на довкілля 1977 року в контексті підриву Каховської ГЕС.
У сучасній міжнародній практиці існують окремі приклади щодо відшкодування державою-агресором збитків, завданих і довкіллю.
Отже, у сучасних умовах є усі шанси для притягнення до відповідальності організаторів та виконавців підриву греблі Каховської ГЕС в МКС або у межах справи про вчинення воєнного злочину або злочину проти людяності. Питання щодо завдання шкоди довкіллю стануть важливою її складовою. Водночас Україна на виконання своїх міжнародних зобов’язань на шляху до членства в ЄС повинна ратифікувати Римський статут, що дозволить нашій державі ініціювати внесення змін до нього, пов’язаних з включенням до тексту поняття екоциду як п’ятого міжнародного злочину. Крім того, міжнародне співтовариство має об’єднати спільні зусилля та працювати над розробкою й прийняттям нового глобального міжнародного договору — Конвенції про запобігання злочину екоциду, яка б визначила відповідальність держав та індивідів за завдання шкоди навколишньому середовищу і в мирний час, і під час міжнародних збройних конфліктів. У зв’язку з цим зазначимо, що, можливо, саме російсько-українська війна є тією рушійною силою, яка сприятиме визнанню екоциду міжнародним злочином і встановленню ефективного механізму притягнення до відповідальності за нього. Наша держава продовжує вести боротьбу з рф як державою-агресором на юридичному фронті для відновлення справедливості і, безумовно, повинна перемогти. Ми маємо пам’ятати, що Україна бореться за мир, який є найвищою цінністю людства!
Яна ПАВКО, кандидат юридичних наук.
Фото: Українська правоохоронна група/Фейсбук.
