На знімку: червень 2023 року. Бійці Запорізької окремої бригади ТРО з українським прапорм у визволеному від окупантів селі Новодарівка.

Фото з офіційної сторінки Запорізької окремої бригади ТрО.

Державний прапор України — наш національний символ. Символ української ідентичності. Символ боротьби за свободу. 23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий стяг у сесійну залу Верховної Ради, а вже 4 вересня його урочисто підняли над будівлею парламенту. «На вшанування історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» згідно з Указом Президента від 23 серпня 2004 року було встановлено День прапора. У 2009-му внесено зміни до цього указу й запроваджено щорічну офіційну церемонію підняття стяга на всій території країни.

Кольори сонця і чистого неба, стиглої пшениці й глибоких річок віддавна були для українців сакральними. Поєднання синього тла та жовтого малюнка зустрічається в символіці українських міст і містечок починаючи з часів Русі.

Перша історична згадка про це датується 1256 роком — днем заснування Львова, на гербі якого зобразили жовтого лева на блакитному тлі. Під синіми полковими і сотенними стягами із золотим обрамленням, жовтими хрестами, небесними світилами і зброєю на них ходили в походи запорозькі козаки.

З XIX ст. синій і жовтий — наші національні кольори. «Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові, — зазначають в Українському інституті національної пам’яті. — На Наддніпрянщину, яка була в складі російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905—1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності».

Уперше після лютневої революції 1917 р. синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того само року було проголошено Українську Центральну Раду. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності. Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918-го — Центральна Рада ухвалила закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки. У квітні 1918 р. синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі. Під сонячно-небесними стягами відбувалися багатотисячні маніфестації українців. З ними українські вояки 100 років тому вирушали в бій з московсько-більшовицькими окупантами.

«Символічно, що з десятків кольорів, які могли б стати нашою національною візитівкою, ми обрали своїми саме ці два: синій, колір небесної чистоти, та золотий — сяйво слави Божої, неначе прохання Всевишнього про Його Небесне заступництво», — зазначає митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

У 1938—1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році — Української Держави.

«Після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України. Навіть у радянській Україні були спроби піднести національний прапор. 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора зранку з’явився синьо-жовтий. Студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса, які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс — прапор мали побачити студенти і робітники заводу «Більшовик», які зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців кдб знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму», — нагадують в УІНП.

У новітні часи національний прапор уперше офіційно замайорів на ратуші міста Стрий 14 березня 1990 року. У Києві прапор було піднято над міською мерією пізніше — 24 липня 1990-го.

У свята і в годину випробувань українці зі своїм прапором. Він майорів під час Помаранчевого Майдану і Революції Гідності, з ним йшли захищати Донбас добровольці. Сьогодні синьо-жовта барва на шевронах і рюкзаках військовослужбовців, Державний прапор на танках і в окопах, у визволених від рашистів містах і селах. Привезені з поля бою стяги з автографами і побажаннями наших героїв в численних домівках і офісах.

«З початком війни ми стали інакше ставитися до державних символів, їх значення, кольорів, стяга свого підрозділу. Це ставлення змінилося, бо ми проливаємо кров за їх існування. Бо ціна стала непомірно високою...

І коли кожен з наших підрозділів отримує власний мотиваційний прапор — стяг, що об’єднує різних людей спільною метою, то цей прапор стає символом боротьби. Він стає ще одним нагадуванням ЧОМУ триває ця боротьба, і ЯКОЮ ціною нам дається свобода», — написали напередодні свята на своїй сторінці у Фейсбуці захисники із 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців.

Бійці бригади сотні чи й тисячі разів на полі бою виявляли небачений героїзм. Для них і для усіх нас Державний прапор — це ще й символ єдності заради спільної Перемоги.

Зі святом, дорогі Українці, Націє мужніх, сильних і нескорених, Націє Героїв!

Фото з відкритих джерел.