До Криму прикута увага українців. Причина цього — дії наших Сил оборони. Триває наступ ЗСУ на півдні. На стратегічних об’єктах окупованого півострова по кілька разів на тиждень вибухає й палає. Про плани визволення Криму на найвищому рівні говорять як про доконаний факт. На початку серпня Президент Володимир Зеленський провів нараду щодо деокупації півострова. Днями народні депутати з різних фракцій на чолі з Головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком запропонували ухвалити заяву про пріоритетні напрями державної політики щодо деокупації, реінтеграції та відновлення Криму.
Що держава планує робити в Криму після визволення від окупантів, говоримо з Тамілою Ташевою, постійною представницею Президента України в Автономній Республіці Крим.
— У червні Представництво Президента в Криму презентувало документ «Пріоритетні кроки держави після деокупації Криму». Чому це важливо?
— Він поки що не затверджений. Але ми провели широкі консультації — з народними депутатами, профільними міністерствами, правоохоронним блоком. Обговорили з журналістами, які займаються кримською тематикою, з лідерами суспільної думки. Радилися з Меджлісом кримськотатарського народу та експертною мережею «Кримської платформи».
Першочерговим завданням у Криму після деокупації буде стабілізація й відновлення публічної влади. А також притягнення до відповідальності за міжнародні злочини на території півострова. Й поводження з іноземними громадянами, які незаконно перетнули український кордон.
— Ідеться про росіян, які приїхали в Крим після окупації 2014 року?
— Так. Але ми не говоримо про етнічну складову. Бо в Криму жили понад 60 відсотків росіян. І це теж пов’язано зі злочином колонізації, яка тривала з XVIII століття й до 1944 року, коли кримських татар повністю виселили.
Тоді на півострові вони стали більшістю.
Однак етнічні росіяни, які жили в Криму, є громадянами України. Ми їх визнаємо, навіть якщо мають російський паспорт. Тож це стосується іноземців, які приїхали в Крим після 2014 року в незаконному порядку.
Цитата
«На цьогорічній «Кримській платформі» ставимо два питання. Безпека в Азово-Чорноморському регіоні й майбутнє Криму. Візію його відновлення на саміті презентують Президент України, Голова Верховної Ради та Прем'єр-міністр».
Таміла ТАШЕВА, постійна представниця Президента України в Автономній Республіці Крим.
— Що буде з цими росіянами? Їх виставлять із Криму?
— На рівні всіх гілок української влади ми говоримо їм: ви скоюєте злочин. І поки у вас є можливість — виїжджайте. Я впевнена, що більшість залишить Крим на момент визволення території. Щодо решти — будуть індивідуальні рішення.
Частина, ймовірно, проситиме про можливість залишитися. Але вони мають спершу виїхати з півострова, а потім — можуть подавати в українські міграційні органи заявки на можливість проживання. Ми розглянемо їхні документи.
— У цьому документі-стратегії йдеться про те, що кримчан перевірятимуть на причетність до злочинів. Якою буде ця перевірка?
— Маємо досягнути балансу між інтересами держави, безпекою, захистом прав людини та запитом на справедливість тієї частини суспільства, яка не погоджувалася з окупацією, яка досі опирається, людей, які перебувають за ґратами.
У Криму триває окупація. З 2014-го до 2022 року з півострова виїхало 100-120 тисяч кримчан. За офіційними даними, ще менше — Мінсоцполітики каже про 55 тисяч. Тож більшість лишилися. Ми завжди говоримо, що людина, яка живе в окупації, — не винна в цьому. Вона жертва режиму.
Держава не змогла захистити Крим 2014 року. На момент захоплення у нас фактично не існувало влади, була знищена українська армія, військові, правоохоронці в Криму перейшли на бік ворога. Людей не було кому захищати. Військова операція росії відбулася швидко. Міжнародні партнери не зреагували.
Окупація триває понад 9 років. Без російських паспортів люди вижити не могли. Вони потрібні для роботи, освіти, лікування, соціального забезпечення. Російського паспорта Україна не визнає. Тож не може й притягати до відповідальності за його наявність.
Люди, які не причетні до управлінських рішень, пройдуть перевірку. Це умовна прибиральниця в міській адміністрації чи бухгалтер, який нараховував зарплату. За негативного висновку особу визнають такою, що сприяла окупаційному режиму. За позитивного — її робота не мала негативних наслідків для держави. Ключове: перевірка не передбачає кримінальної відповідальності.
Деякий час ці люди не зможуть обіймати посади навіть на низових ланках. Бо не вивчали українське законодавство, втратили навички. Але отримають таку можливість після перекваліфікацій.
До відповідальності притягнуть винних — хто вчинив воєнні злочини, хто зрадив присязі — військові, правоохоронці, судді, прокурори, слідчі. Хто займав управлінські посади в окупаційних адміністраціях. Це не сотні тисяч людей. Але тисячі.
— Що робити з великою кількістю нелояльного до української держави населення?
— Деокупація буде непростою, а особливо — реінтеграція. Це завдання на роки. Робота з розумом людей. Ми цей процес називаємо когнітивною деокупацією, або розмінуванням.
Спершу потрібно дати людям сигнал, що держава не буде всіх підряд садити в тюрми. Поступово — замінити документи, яких на півострові видали мільйони. Ми вважаємо їх нікчемними, недійсними. Але треба продумати процедуру верифікації. Буде перехідний період. Ніхто не відбиратиме майно в українських громадян.
Та в Криму справді багато нелояльного населення. Люди жили в умовах пропаганди. Вони не сприймають Україну, тому що бояться. Їм нав’язували, що Україна повернеться й усіх каратиме. Натомість ми говоримо про можливості.
Крим зараз — це ізольована військова база, де порушуються права людини, де немає можливості подорожувати. Україна — відкрита для світу, майбутній член ЄС.
В економічному плані Крим має стати суперрозвинутим регіоном, такою собі українською Каліфорнією з високотехнологічними навчальними закладами та можливостями для ІТ-індустрії. З портовою інфраструктурою, готельними мережами. З міжнародними бізнесами вже укладаються меморандуми про співпрацю. Після визволення вони зможуть працювати в Криму. Це означатиме робочі місця, більші зарплати. На відміну від росії, в якої
Крим — це недорегіон, документи якого не визнають.
росія — це застій. А Україна — це можливості.
У Криму мають запрацювати всі українські реформи. Зокрема децентралізація, яка дає громадам більші можливості, ніж автономія зразка 2013 року.
— У парламенті зареєстрували законопроект про нове районування Криму. Як це змінить устрій півострова?
— Після деокупації держава має забезпечити керованість процесів у Криму. Потрібна влада. По всій Україні діють військові адміністрації, створені на базі районів та громад.
У 2020 році в країні запровадили нове районування (із 490 районів створили 129. — Ред). Але по Криму цю норму відклали на після деокупації. Зараз розуміємо, що вона, можливо, відбудеться швидше, ніж прогнозували. Бо почалося вторгнення, змінився контекст, можливості перемовин із путіним закриті.
Тож потрібен закон, який дозволить створити військові адміністрації на базі районів Криму. А для координації дій районних військових адміністрацій потрібен такий же орган республіканського рівня.
Це не означає, що ми просто зараз будемо їх створювати. Але треба мати підґрунтя, щоб коли знадобиться, ми одномоментно це зробили. І Президент міг призначити керівників 10 військових адміністрацій.
— На початку липня запрацювала платформа «Резерв для державної служби на деокупованих територіях». Приблизно 1,5 тисячі осіб надіслали анкети для роботи в Криму. Як це працюватиме?
— Україна відновлює владу в Криму. Потрібно буде сформувати управлінську вертикаль. Одразу робити це з місцевих кадрів буде складно — вони жили в умовах пропаганди.
Тож ми створили експериментальний кадровий проєкт. З понад 1500 анкет більш як 1300 осіб зарахували до резерву. Окремо формуються реєстри для вчителів, медиків. Їх там не вистачає.
Пріоритетне право матимуть вихідці з Криму, які працювали з темою деокупації та реінтеграції. Важливо, щоб це були підготовлені кадри, які знають специфіку регіону. З часом зможемо залучати місцевих.
Другий елемент проєкту — навчання кадрового резерву. Є курси підвищення кваліфікації для держслужбовців — їх проганяємо через систему міжнародного гуманітарного права, базових знань щодо Криму, законодавства з реінтеграції.
Із 1 вересня стартує магістерська програма на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка по самоврядуванню на деокупованих територіях.
— Крим — це нетиповий регіон України. На думку експертів, частина рішень, які є ефективними на материковій Україні, на півострові не працюватимуть. Для Криму треба знайти інші підходи. Які особливості, на вашу думку, треба врахувати?
— В Україні загалом сильні регіональні ідентичності. «Ми з Донбасу», «ми одесити», «ми галичани», «я корінний киянин». Але ми всі українці.
У Криму фактично острівна ментальність. Люди вважають, що вони багато в чому особливі. У нас є свій парламент, Рада міністрів. Система управління та комунікація центру і Криму були інакші. Президент свого часу запровадив посаду представника по Криму саме для того, щоб модерувати процеси між центральними органами й кримськими елітами. Люди звикли до таких принципів.
Також у Криму є специфіка корінних народів. Караїми й кримчаки не мають представницьких органів, бо це народи нечисленні. У кримських татар є Меджліс і розгалужена мережа його регіональних представництв. Із ними потрібно комунікувати, проговорювати рішення.
Третя особливість — тривала окупація. Люди пристосувалися жити в іншій правовій та інформаційній системах. Це треба враховувати. З одного боку має бути сила держави. А з другого — добре прокомунікована й пояснена.
Люди в Криму багато в чому завжди були інертні. Ми мали найнижчу явку на всіх виборах. Тож матимемо силу, яка підтримуватиме Україну, — її лідером будуть кримські татари, але не тільки. Друга частина не сприйматиме Україну. Третя — інертна маса людей. З останніми двома треба буде працювати.
— Українське суспільство після 2014 року іншими очима побачило кримських татар. А держава усвідомила свою помилку у ставленні до них?
— Після 2014-го розуміння, хто такі кримські татари, стало набагато кращим. І багато українців хочуть це знайти. Для нас важливо стерти поняття «ми» й «вони» між українцями та кримськими татарами. Ми всі українська політична нація.
У різних військових формуваннях за Україну воюють тисячі кримських татар. Не лише у батальйоні «Крим» (створений 2014 року. Зараз це спецпідрозділ Головного управління розвідки Міноборони. — Ред.) чи батальйоні імені Номана Челебіджіхана. Не всі про це знають насправді. Бійці часто не говорять про це публічно, бо мають родичів у Криму.
Держава усвідомила свої помилки, багато в чому вони пропрацьовані. Президент Володимир Зеленський подав до парламенту законопроект про статус корінних народів Криму. Й підписав більше указів, які стосуються корінних народів Криму, ніж за всю історію незалежності.
Я перша кримська татарка на цій посаді. І перша жінка. Це велика довіра. Еміне Джапарова працює першим заступником міністра закордонних справ. Рустем Умєров — голова Фонду держмайна. Алім Алієв — заступник генерального директора Українського інституту. Кримські татари є у Верховній Раді, в органах прокуратури, в усіх гілках влади, на високих посадах. Це те, чого ми не бачили навіть п’ять років тому. Тож певне усвідомлення є.
— Що може зближувати українців і кримських татар?
— Я часто розповідаю історії з моєї родини. Голод 1932—1933 років був не такий жорстокий у Криму, як на інших українських територіях. До села моєї прабабці в Бахчисарайському районі прийшли 17 українок. Якось змогли втекти. Кримські татари прийняли їх. Жінки залишилися в селі, працювали, багато хто вийшов заміж за кримських татар. Одна з них одружилася з моїм прадядьком, у нашій родині її називали Анкою.
Ми розуміємо біль українського народу. І хочемо, щоб українці розуміли кримських татар і їхню трагічну історію. Це не тільки депортація 1944 року. Росія століттями чинила схожі злочини щодо українців і кримських татар.
Російська імперія зруйнувала Козаччину, а за кілька років — Кримське ханство. Відбулася перша анексія Криму Катериною ІІ. Потім почалося винищення благородних родів, міграція у XVIII столітті. У XIX — друга велика хвиля. У XX столітті — знищення кримськотатарської інтелігенції, розстріл (17 квітня 1938 року в Сімферополі за розпорядженням Сталіна розстріляли 36 представників кримськотатарської інтелігенції. — Ред.). Серед них був Номан Челебіджіхан — автор гімну кримських татар.
Поступово з 95 відсотків населення Криму у XVIII столітті на 1944 рік кримських татар залишилося приблизно 30 відсотків. Потім була депортація.
Важливо на міжлюдському рівні, на рівні інтелектуалів долучати до традиції, що кримськотатарська культура — наша. Українська державність була і в Криму з XIII століття. Та ми говоримо про Галицько-Волинське князівство, але, на жаль, не говоримо про Кримське ханство.
— Чи є в української влади консенсус щодо того, яким буде статус Криму після війни?
— Артикульованої й чіткої відповіді про статус автономії немає, бо зараз рішення неможливо ухвалити. Це має бути широка парламентська дискусія — бо такі зміни приймаються конституційною більшістю голосів.
— Ви говорили, що в основі стратегії деокупації — свобода й безпека. Що для вас означає свобода?
— Мати можливість висловлюватися, їздити, куди я хочу — бувати в Криму. Свобода — це не вседозволеність, а відповідальність.
Які акти по Криму були ухвалені
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Закон «Про корінні народи України».
Стратегія деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Стратегія розвитку кримськотатарської мови на 2022—2032 роки.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
