32 роки з ухвалення Акта проголошення Незалежності України — день, який змінив усе.
Роками ми боремося за нашу Незалежність, обстоюємо її, наші землі та людей. І боротимемося до Перемоги, зберігаючи кожен сантиметр вільної землі незламних людей.
Сьогодні хочемо дякувати в першу чергу тим, хто на полі бою стоїть за нашу Незалежність, і всім, хто ці роки робив для її збереження. Нашим Героям!
Переможемо заради майбутнього успішної та могутньої держави — заради майбутніх поколінь, які зростатимуть також незалежними в незалежній державі.
З Днем Незалежності!
Слава Україні!
Перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр КОРНІЄНКО.
32-га річниця проголошення Незалежності України. Дев’ять років російської агресії. Удруге ми відзначаємо найголовніше державне свято нашої країни в умовах повномасштабної війни.
Український народ з гідністю та небаченою в у сьому світі сміливістю проходить важкий шлях війни за Незалежність України.
Попри все — ми вистояли, стали як ніколи раніше об’єднані та рішучі, впевнені та наполегливі в обстоюванні Суверенітету, Незалежності, Свободи і територіальної цілісності України.
Абсолютна більшість українців, як і на референдумі 1991 року, сьогодні підтримують Незалежність України. Для нас це найбільша цінність, як і цінність людського життя, демократії та справедливості. Прагнення самим визначати нашу долю, робити власний цивілізаційний вибір.
Героїчні Збройні Сили України вдень і вночі, безупинно захищають наші цінності, наближаючи неминучу Перемогу України. Кожен метр звільненої української землі, кожен новий день, який зустрічає Незалежна Україна, дається надважкою ціною.
Ми маємо завжди про це пам’ятати.
Поважати, довіряти і допомагати нашим ЗСУ, захисникам і захисницям. Бути турботливими і вдячними ветеранам та ветеранкам. Пам’ятати і шанувати — бути гідними імен та подвигів загиблих у боях за Україну Героїв.
З Днем Незалежності України!
Слава ЗСУ! Слава Україні!
Заступниця Голови Верховної Ради України Олена КОНДРАТЮК.
Давид АРАХАМІЯ, голова фракції «Слуга народу»:
— У 1991 році Україна отримала Незалежність без крові. Тоді нам пощастило більше, ніж деяким суб’єктам колишнього срср. І це, мабуть, зіграло з нашою державою злий жарт, бо цілі покоління пострадянських політиків не цінували те, що далося їм так легко. Тому через 30 років після проголошення Незалежності нам довелося захищати її у жорстокій, нерівній війні.
Ми платимо найвищу ціну за нашу незалежність. Але по-при це сьогодні Україна сильніша, ніж будь-коли з часу відновлення суверенітету. Ми стали згуртованими і повірили в себе, ми зруйнували міф про «другу армію світу», наш народ став прикладом рішучості та героїзму, з Україною почали рахуватися у світі, союзники повірили в нашу здатність перемогти.
Росія хотіла, щоб 30-та річниця нашої Незалежності була останньою. Але сьогодні ми відзначаємо 32-гу річницю і при цьому не відступаємо, а видавлюємо ворога з наших територій.
Україна — Незалежна. Була, є і буде.
Олексій ГОНЧАРЕНКО, «Європейська солідарність»:
— З Днем незалежності! Три важливі принципи України.
День незалежності України — не просто наше головне свято. Ця дата нагадує, що всі імперії розпадаються, бо падіння срср почалось з підйому наших прапорів. І зараз я хочу розказати вам про три принципи сучасної України.
Знаєте, з якою датою найкраще пов’язано 24 серпня? Із 16 липня. Саме 16 липня 1990 року почалась наша велика історія. Тоді Україна прийняла Декларацію про державний суверенітет.
москва спробувала чинити опір та з останніх сил трималась за владу. Мовляв, хай буде суверенітет. Але лише як у частини срср, адже правляча верхівка мріяла звести нашу незалежність до нової угоди радянських республік.
Та москві відповіла київська розлючена вулиця. Перший принцип — протести завжди поряд із нами, це частина нашої свободи.
Восени 1990-го почалась Революція на граніті. Студенти заперечували будь-який новий союзний договір. Стояли за перевибори Верховної Ради Української РСР. Там було дуже багато вимог, які розлютили кремль. Як так? Ці українці чогось вимагають? Та хто вони такі?
Ми — українці. Уже наступного літа буде проголошено Акт про державну незалежність. 24 серпня стане тим 24 серпня, яке тепер ми знаємо.
Акт про державну незалежність містив лише 93 слова. Це була коротка заява: тепер ми є.
Ще раз бачимо, що Україна жива завдяки протестам. Вони постійно поряд, хоч і не завжди переходять у революції. Але тоді перейшли, бо так було треба. Наша держава показала: ми не лише за протести, а й за демократію.
Принцип другий — Україна завжди демократична. За будь-яких обставин.
Після здобуття незалежності Україна провела чесні вибори. У грудні обрала чинну владу. В тому-таки грудні Президент поставив свій підпис у Біловезькій Пущі.
І срср припинив своє існування. Усе згідно з правилами.
Можна скільки завгодно критикувати будь-яку владу. Але вона в нас змінюється та робить державу ще сильнішою. Як бачите на прикладі Білорусі, це важливо.
24 серпня — день, коли з’явилась держава, в яку ніхто спочатку не вірив. США будували довгострокові плани «холодної війни». Радянський режим був доволі закритим, і будь-які новини про його слабкість могли здатись хитрістю.
24 серпня 2022 року Україна святкувала справжню незалежність. Наша держава встояла проти небаченої військової агресії росіян. Наші війська відкинули від Києва те, що звало себе другою армією світу. Що ж, цього року ми святкуємо День Незалежності, тримаючи кулаки за наш контрнаступ.
Третій принцип — Україна вміє чекати. Зараз вона чекає на тактичні успіхи та прориви фронту. А колись чекала на листи та дзвінки від інших держав. 1991 рік не був легким. Було важливо не лише проголосити незалежність, а й отримати визнання.
Перші вітання Україна почула на початку грудня — в перший тиждень після референдуму. Тоді нас визнали Литва, Латвія, Естонія, Болгарія, Чехословаччина (ще не розпалась), Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Та вільна Угорщина.
25 грудня 1991 року незалежність України визнали Сполучені Штати. Тоді справа пішла набагато швидше.
Давайте вчитись у людей, які тоді тримали державу на плечах. Майже місяц ніхто не знав, чи будемо ми визнані. І все-таки ніхто не впадав у розпач та відчай.
Усі чекали, бо знали: ми праві. І час це лише підтвердив.
Отже, висновок. Україна завжди вийде за свою свободу. Україна вільна та демократична. І, що головне, Україна вміє чекати. З Днем Незалежності, друзі!
Перемогли срср — переможемо й росію!
Іван КРУЛЬКО, «Батьківщина»:
— Сьогодні наша країна святкує день Незалежності.
Святкує не військовими парадами, гучними фестивалями або розважальними заходами. Свій 32-й рік від дня проголошення Акта про Незалежність ми святкуємо під свист ракет, під гул шахедів, під звуки вибухів.
Але сьогодні кожен українець знає, що Незалежність — це не про слова, це про самопожертву, про внесок, про відданість своїй країні.
Тоді, в серпні 1991 року, в Україну не вірили світові лідери. З трибуни Верховної Ради нас лякали «суїцидальним націоналізмом».
У лютому 2022-го світові лідери пророкували нам «падіння Києва за три дні».
У серпні 2023-го Київ — це місце, де мають за честь побувати світові лідери.
Ми стали щитом Європи.
Але ціна, яку ми продовжуємо платити за свій вибір, напрочуд висока.
Щодень наші воїни повертаються додому на щиті, щоб у майбутньому ми відзначили день, коли вони повернуться зі щитом.
Щодень проливається кров, аби наша країна була вільною.
Ми виборюємо своє право на Незалежність, віддаючи найцінніше — життя.
Наш шлях становлення як нації важкий та жертовний. Проте українці вже вписали себе у світову історію як нація нескорених та незламних.
Сьогодні бути українцем — це честь і відповідальність.
Сьогодні ми всі з вами відповідальні за те, якою буде наша Незалежність завтра, яким буде наш шлях як демократичної держави.
Коли ми єдині — ми сильні. Коли ми об’єднані — ми можемо згуртувати навколо себе весь світ. Коли ми стиснуті в один кулак — ми можемо бити окупанта. Коли ми всі стоїмо плече до плеча — ми точно вистоїмо. Коли ми тримаємо одне одного за руку — точно не впадемо. Коли ми всі дивимося в одному на-
прямку — ми наближаємо Перемогу. Усі разом ми точно переможемо.
Сьогодні кожен із нас — це маленька частинка великої Незалежності.
Кожен із нас — це громадянин вільної та сильної країни.
З днем Незалежності України!
Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, група «За майбутнє»:
— 24 серпня 1991 року ми виявили волю та рішучість — обрали шлях Незалежності та демократії. Акт про Незалежність — доказ нашої невпинної віри в себе та свою країну. 24 серпня 1991 року — це більше, ніж просто дата в календарі, більше, ніж символ. 32 роки тому нам не подарували Незалежність, ми її відновили! Відновили те, що у нас жорстоко забрали: Голодоморами, депортаціями, знищенням інтелектуального, культурного цвіту нації.
Століттями ми виборювали право бути господарями на своїй землі.
Сьогодні за це право віддають своє життя найкращі сини та дочки України. Понад 500 днів повномасштабного вторгнення, понад дев’ять років АТО/ООС, десятки років радянської окупації... Ми не забуваємо свою історію, боротьбу та перемоги. Ми пам’ятаємо, що Незалежність нашої країни вартує кожної краплини крові, пролитої заради неї. Нехай наше минуле буде джерелом сили, а майбутнє — вірою у краще.
День Відновлення Незалежності — напутній факел для майбутніх поколінь. Ця назва віддзеркалює наші подвиги, визначає ціну, яку ми заплатили за цю свободу. Нехай цей день завжди нагадує нам бути сильними та єдиними, адже лише разом ми можемо забезпечити та вибороти майбутнє, про яке мріємо. Нехай наші зусилля завжди будуть спрямовані на збереження та зміцнення Незалежності. Наша боротьба не припиняється ні на мить. Нехай живе Україна — незалежна та незламна!
Андрій ОСАДЧУК, «Голос»
— О шостій ранку 31 січня 22-го року в невеликому віддаленому приміщенні на першому поверсі одного з люксових готелів центру Києва сиділи зо два десятки людей. Здебільшого це були американські політики, посли, генерали. Їх об’єднували дві речі: всі вони були представниками американської політичної еліти в найширшому значенні цього слова і одночасно всі вони дуже добре розбиралися в українській тематиці і, без перебільшення, були друзями України. На той момент уже декілька місяців ішла інформаційна війна між Вашингтоном і москвою, коли перші намагалися відчайдушно інформаційно захистити Україну від погроз рф негайно розпочати широкомасштабне вторгнення.
Як ми вже зараз знаємо, тоді в американців не було сумніву, що велика війна ось-ось почнеться. Ми ж до останнього перебували у відчутті, що якщо і будуть якісь величезні проблеми, то вони стосуватимуться тільки Донбасу.
Американська делегація хотіла зрозуміти, які в нас настрої і головне — чого ми очікуємо від заокеанських партнерів. Зараз мені важливо пам’ятати ті розмови і те, як я емоційно дякував їм за перші поставки «джавелінів», але водночас пояснював, що це зброя партизанської війни і навряд чи ця зброя відповідає рівню загроз, які нависли над Україною. Я з колегами просив тоді одного — більше, більше потужної зброї. Іншою темою обговорення були можливі територіальні конфігурації з урахуванням уже наявних окупованих територій. Наратив поступок агресору вже тоді був не новим, з огляду на Мінський процес, довготривалу анексію Криму і перманентне протистояння на сході країни. Здається, я тоді вперше англійською використав словосполученнях «стратегія салямі». Я дуже чітко і жорстко пояснював нашим друзям, що неможливо за жодних умов погоджуватися, прямо чи опосередковано, на відчуження будь-яких українських земель у межах міжнародно визнаних кордонів. Навіть найменшого села чи хутора. Я наполягав і палко пояснював, що, з одного боку, це буде тотальною руйнацією міжнародного права, з другого — кожен шматочок української землі, анексований московитами, буде їх тільки стимулювати відгризати собі ще і ще. Будуть нарізати нас тоненькими шматочками салямі. Відверто кажучи, гаряче дискутуючи тоді різноманітні тактичні деталі, я не до кінця усвідомлював, що мова йде про наше життя і смерть, про кожного з нас особисто і всіх разом як народ, як незалежну державу.
24 лютого 2022 почався великий бій за майбутнє українців на своєму шматку землі на планеті, бо іншого в нас немає. Почався бій, який в історичному контексті, безумовно, був відкладений, бо мав би відбуватися раніше. Цей бій московія могла почати набагато раніше, але в попередні історичні періоди в неї не було достатньо сил. Хоча з моменту приходу путіна до влади москва одразу почала використовувати суто гебешні стратегії захоплення України і досягла досить серйозних результатів. Режим Януковича фактично забезпечив тотальний контроль кремля над Україною без жодного пострілу. Але народ України дуже чітко висловився проти. Майдан був другою великою політичною поразкою Путіна в Україні після Помаранчевої революції, після якої велика війна була фактично неминуча. На жаль, тотальна більшість і на Заході і в самій Україні цього не розуміла. Не розуміла, що чим більше міцніє і розвивається Україна, тим більше програє кремль, тим більше розпалюється його лють, ненависть і готовність за будь-яку ціну захопити наші землі і наш народ.
Світ давно спостерігав за напруженням у нашому регіоні і, відверто кажучи, ніхто не вірив, що ми встоїмо. Саме тому мої візаві на зустрічі о шостій ранку 31 січня 2022 року уважно все записували в блокноти, але надавати реальну допомогу не планували, бо за всієї любові і поваги до нас вважали всю ідею українського спротиву широкомасштабному вторгненню московії повністю безнадійною. Відтоді ми вже багато разів перемогли. Ми перемогли в перші дні, тижні, місяці, ми перемогли, коли вже відвоювали величезні шматки наших земель, коли звільнили величезну кількість наших людей і коли ми примусили Захід стати з нами пліч-о-пліч і боротися разом із нами вже не лише за українську незалежність, а за майбутнє демократії і майбутнє самого Заходу, в якому Україна вже займає чільне місце.
Зараз, у 32-гу річницю Незалежності, ми її святкуємо не просто як велика європейська нація, а як нація-герой, яка веде за собою інших, аби побудувати заможне і демократичне майбутнє для всіх, хто хоче вижити в світі правил, поваги і справедливості.
Олег КУЛІНІЧ, голова депутатської групи «Довіра»:
— Цьогоріч Україна відзначає 32-гу річницю Незалежності. На жаль, найбільше державне свято відзначаємо не парадами, дитячими посмішками, концертами та урочистостями. Натомість продовжуємо захищати свою
Незалежність у розв’язаній проти нас несправедливій, віроломній і кривавій війні. І щодня платимо дорогу ціну — це життя наших найкращих громадян, тих, хто взяв до рук зброю, щоб боронити свою землю, звільняти від ворога наші міста і села, забезпечити майбутнім поколінням українців європейський вибір.
Ціна Незалежності дуже висока, але найбільша ціна — це її втрата. Ми бачимо, що сталося, зокрема, із сусідньою білоруссю, яка стала безмовною і безправною колонією росії. Бачимо приклади деяких інших пострадянських країн, які в страху живуть під політичним примусом російської імперії. Україна не хоче такої долі, тож бореться. І не просто бореться, а перемагає в цій боротьбі. Бо за нами справедливість і весь цивілізований світ!
Хочу побажати українському народові єдності. Коли ми єдині — ми нездоланні. Упродовж повномасштабного вторг-нення, перед обличчям найбільших небезпек і випробувань, ми довели це вже не раз. Хоч би як важко було, але Перемога буде за нами! Крок за кроком ідемо до неї, і пам’ятаймо, що Незалежність виборюється конкретними людьми у військовій формі, захисниками і захисницями, які щодня потребують нашої підтримки.
Слава Україні та її Збройним Силам! З Днем Незалежності, український народе!
