Комітет Верховної Ради України з питань правової політики рекомендував включити до порядку денного і за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу проект закону «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль» (реєстраційний № 9462), поданий народними депутатами України Денисом Масловим, Миколою Стефанчуком та іншими.
Законопроект має покращити виконання рішень судів, зокрема вирішити питання їх невиконання або несвоєчасного виконання.
Базується цей проект на досвіді реалізації рішень по адміністративних справах. Кодекс адміністративного судочинства (КАС) свого часу наділив адміністративні суди дискреційними повноваженнями зобов’язувати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. А оскільки ця практика довела свою ефективність, то вирішили за доцільне поширити її і на цивільне та господарське судочинство.
Водночас, аби не спричинити неконтрольоване та суттєве навантаження на суддів через надмірну кількість заяв про застосування судового контролю та не порушити строки розгляду заяв, на першому етапі запровадження цього інструменту в Цивільний процесуальний кодекс (ЦПК) та Господарський процесуальний кодекс (ГПК) пропонується обмежитися здебільшого категорією немайнових спорів та окремих, специфічних категорій справ.
Проектом закону, зокрема, запропоновано доповнити ГПК, ЦПК та КАС, положеннями, які визначать категорії адміністративних справ, у яких суд буде зобов’язаний застосовувати заходи судового контролю за зверненням стягувача, адже на даний час це віднесено до його повної дискреції; в окремих категоріях цивільних та господарських справ суд, який ухвалив судове рішення, за письмовою заявою стягувача зможе зобов’язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлюються правила розгляду відповідної заяви. Крім цього, відсутність матеріалів судової справи у зв’язку з їх витребуванням (якщо рішення суду набрало законної сили) не перешкоджатиме суду застосувати заходи судового контролю, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Також пропонується, у разі невиконання боржником рішення суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Це буде самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника вартості відповідного майна. Оскільки є досить розповсюдженим явищем, коли боржника зобов’язано вчинити певні дії щодо майна, проте він їх добровільно не вчиняє.
У такому випадку доцільно надати можливість стягувачу змінити спосіб і порядок виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна. Адже на сьогодні судова практика склалася так, що спосіб виконання судового рішення щодо повернення майна не може бути змінений на стягнення його вартості.
У підсумку, якщо боржник не повертає стягувачу певне майно, присуджене останньому за рішенням суду, то стягувачу потрібно звертатися з окремим позовом про стягнення вартості відповідного майна, що є обтяжливим. Тому, на думку авторів законопроекту, можливість такої зміни має значно сприяти виконанню судового рішення.
