На другий день Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури було поставлено завдання знайти альтернативні способи постачання води до регіону. Минуло півтора місяця — час перших підсумків.
Голова агентства Мустафа Найєм (на знімку в центрі) розповів, що в попередні роки розробили проєкт будівництва водогону, який дозволив би постачати воду до регіону від Карачунівського водосховища. Але після підриву були відсутні точні дані щодо довжини траси водопроводу, обсягів необхідної води для перекачування, кількості населених пунктів, що постраждали, та інформації стосовно ландшафту траси, що безпосередньо впливає на кількість необхідних насосних станцій.
«Утім, часу на пошук інших варіантів не було. Ми зібрали всіх, хто пам’ятав той старий проєкт, і вже за три доби після катастрофи розпочали проєктування нового водогону з нуля. На п’ятий день після катастрофи паралельно з проєктуванням розпочалися роботи. Це один з найбільш амбітних проєктів такого масштабу за часів Незалежності», — підкреслив голова агентства.
За його словами, будівництво передбачає облаштування трьох ланок магістральних водогонів загальною протяжністю 144 кілометри за маршрутами: Карачунівське водосховище — Кривий Ріг — Південне водосховище, Хортиця — Томаківка — Марганець та Марганець — Нікополь — Покров.
Чекати не доводилося
Перша проблема, з якою стикнулися проєктанти та підрядники, — відсутність труб. Загалом для будівництва водогону потрібно 350 кілометрів труб, оскільки на окремих ділянках необхідно від двох до чотирьох паралельних ниток.
«Потужностей українських підприємств не вистачає для виробництва труб у такій кількості та за такий короткий термін. В Україні ми знайшли лише чверть від загальної потреби в трубах.
Допомогли виробники з сусідніх країн. Наразі матеріали постачаються з Польщі, Італії, Румунії та Туреччини, і це не є гуманітарною допомогою. Все закуповується за гроші та зі 100-відсотковою передоплатою», — зазначив Мустафа Найєм.
Але ще більшою проблемою стала нестача насосів. Після аналізу знімків із космосу маршруту з’ясувалося, що для перекачування води в такому ландшафті необхідно не 14 насосних підстанцій, а 44 — з підвищеною потужністю. Зазвичай виготовлення одного такого насоса триває від семи місяців до року. Але стільки часу не було. Тому зв’язалися з виробниками.
Українські посольства, МЗС і Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України допомагали в цьому процесі.
«Окрема подяка Офісу Президента України за підтримку. Зараз насоси вже транспортуються до України з Польщі, Швеції та Австрії», — каже голова агентства.
Уже майже повністю завершено роботи з очищення існуючих каналів. Земельні роботи з укладання траншеї на стадії завершення — 88%. В Україну вже доставили третину всіх необхідних труб, решта — в дорозі. І майже 15% труб уже змонтовано. Найбільш значущий прогрес було досягнуто на ділянці річка Інгулець — Південне водосховище. Перша нитка водогону на цій ділянці буде готова до введення в експлуатацію до вересня та забезпечить водопостачання для Кривого Рогу.
Остаточна вартість всього проєкту буде визначена лише після проведення експертизи проєктно-кошторисної документації для всіх трьох гілок водопроводу. Орієнтовано це майже 13,5 мільярда гривень.
«Щиро дякую за роботу всім підрядним організаціям і нашій команді Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Дніпропетровській області. І окремо за сприяння та співпрацю — особисто голові Дніпропетровської ВЦА Сергію Лисаку та керівнику Ради оборони Кривого Рогу Олександру Вілкулу. Вода буде», — наголосив Мустафа Найєм.
Забезпечили безплатний ресурс
Один із населених пунктів, що опинився без водопостачання після підриву водосховища, — Томаківка. У 35 пунктах громади мешкають понад 18 тисяч людей, в тому числі близько двох тисяч переселенців.
Як розповіли в Асоціації «Укрводоканалекологія», централізоване питне водопостачання мали Томаківка, Новоукраїнка, Високе та Степанівка. 31 населений пункт користувався послугами підвозу питної води з насосної станції Томаківки.
Серед тих, хто першими підтримав громаду, стала організація Water Mission. Машина зі встановленою системою зворотного осмосу протягом всього часу стабільно забезпечувала очищеною водою жителів Томаківки, надавши приблизно 165 кубометрів літрів води.
Паралельно розробляли більш стабільне рішення щодо забезпечення очищеною водою. Працювали над встановленням стаціонарної очисної системи на базі існуючого джерела з технічною водою. Ця установка здатна очищувати приблизно 24 тисячі літрів води на добу. І ось станція запущена в роботу.
«Відтепер у жителів Томаківської громади є власний ресурс чистої води, котру мають право отримувати безплатно та бути більш незалежними», — зазначають у Асоціації.
Дніпропетровська область.
Фото Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури.
