На знімку: 4 вересня 1991 року. Підняття Державного Прапора над будівлею Верховної Ради України

«Відтак щоразу, коли бачимо чи піднімаємо наш стяг, — ми відчуваємо гордість.

Бо це наш символ.

Наша сила.

І наш стяг обов’язково повернеться й майорітиме на всіх тимчасово окупованих територіях», — зазначив Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук.

Трохи історії... Питання державної символіки обговорювали і в суспільстві, і у владних коридорах ще влітку 1991 року. Однак тема символів держави просувалась у Верховній Раді дуже важко.

Синьо-жовтий прапор занесли до стін парламенту ще 24 серпня 1991 року. Тоді ж заспівали і «Червону калину». Проте лише 4 вересня прийняли постанову, якою дозволили використовувати його у протокольних заходах.

Того дня під будівлею парламенту стояли десятки тисяч людей і слухали по репродуктору, що відбувається в сесійній залі. Обговорення було дуже бурхливим. Тодішній Голова Верховної Ради Леонід Кравчук навіть пригрозив відставкою, якщо не буде ухвалено постанову. Врешті 265 народних депутатів проголосували «за», і під оплески тисяч громадян знамено замайоріло над будівлею парламенту.

«У зв’язку з проголошенням Верховною Радою України Акта про незалежність України, до прийняття Конституції України і проведення всеукраїнського референдуму про нову державну символіку, підняти над будинком Верховної Ради України історичний національний синьо-жовтий прапор, що символізує миролюбну українську державу в образі чистого неба і хлібного лану», — йшлося у постанові.

Як згадував про 4 вересня в одному з інтерв’ю для «Голосу України» політичний та громадський діяч, багатолітній в’язень радянських тюрем і таборів Левко Лук’яненко, синьо-жовте знамено було народною символікою, і треба було зробити її державною. Бо прапор — це був символ незалежності.

«Того дня біля Верховної Ради зібралася величезна кількість людей. Думаю, тисяч тридцять. А в самій Верховній Раді точилася дуже гостра дискусія. Тож вирішили зробити перерву, щоб трохи проконсультуватися. Я пішов на вулицю. Там було встановлено мікрофон, де наші демократичні депутати виголошували перед людьми промови... Я вам відкрию одну таємницю. Може, я й зробив це не зовсім законно, але коли я тоді вийшов до людей, то сказав їм, що вже є рішення підняти прапор. Отож, хлопці, вперед! Хоча насправді такої постанови ще не було. Але я пішов на такий крок, бо подумав: притиснемо Кравчука, притиснемо комуністів. Поставимо перед фактом — куди вони подінуться? А ми вже мали підготовлених людей, у яких були драбини, необхідні інструменти, щоб піднятися нагору. Ось так.

А потім я забіг у Верховну Раду і до Дмитра Павличка... Кажу йому: «Люди вже прапор вішають. Ходімо скажемо Кравчуку, що назад вже ходу немає». І Павличко мене підтримав. Ми прибігли до Кравчука, той поставив постанову на голосування. І Верховна Рада проголосувала «за». Ось так це вдалося зробити».

Народ підкидає народного депутата Левка Лук'яненка в день підняття прапора.

 

Мітинг перед підняттям національного прапора над Верховною Радою України, Київ, 4 вересня 1991 року.

Фото Укрінформ.

Постанова про підняття синьо-жовтого прапора України над куполом Верховної Ради.

Вл. інф.

Фото Олександра КЛИМЕНКА (з архіву).