Аби про маленьких лицарів нації дізналося якомога більше людей, «Голос України» разом з Освітнім центром Верховної Ради України започатковує на сторінках газети рубрику «Незламні діти».
У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».

Дарина Перхулин — 9 років.

Дев’ятирічна Дарина Перхулин з приміського івано-франківського села Черніїв продала своє довге волосся, аби допомогти ЗСУ. Свою косу Дарина відрощувала все життя. Але коли побачила в новинах, як діти з різних куточків України допомагають ЗСУ, вирішила зробити свій внесок у Перемогу.

Юна Даринка розповіла нам про те, як вона вирішила обстригти своє довге волосся, щоб допомогти Збройним Силам України, про виготовлення виробів для продажу та допомогу військовим, створення патріотичних картин та інших прикрас, виручені кошти з яких націлені на благодійність.

https://youtu.be/QUK9KF-uTik

Микита Зінов’єв — 11 років.
Хрестищенська гімназія Красноградської міської ради Харківської області.

«Я ще дитина. Вчуся у п’ятому класі, нажаль онлайн. Часто бувають перебої зі світлом та інтернетом, але я не жаліюсь, навпаки намагаюсь старанно навчатись. Для цього маю все — мої батьки забезпечили мене необхідним. Та все одно дуже сумую за школою, бо там весело та цікаво, там друзі, там моя друга сім’я. Як і всі українці мрію, щоб скоріш закінчилася війна і всі діти повернулися до навчання у свої затишні класи.

Пишаюсь тим, що я українець! Як же ж пощастило народитися у цій чудовій країні. Вважаю себе патріотом, адже поважаю українські звичаї та традиції, дуже люблю її культуру: пісні, казки, вірші, гуморески. Також просто обожнюю українську кухню, бо вона у нас найсмачніша.

Сьогодні нам усім складно, але я тримаюся, бо є люди яким ще важче — це наші мужні захисники. Я всім серцем вірю у їхню міць та нашу перемогу і не залишаюся осторонь, а при першій же нагоді стараюсь допомагати чим можу. Наприклад, до дня Святого Миколая я написав лист-підтримку нашим захисникам та зібрав невеличкий подарунок: купив солодощі та пряник з символічним написом «Все буде Україна». Все це я передав Марині Василівні Ханберовій (працівниця Красноградської адміністрації, місцева жителька), а вона вже далі, волонтерам і так моя посилка дісталася до Бахмута. На Різдво ми з родиною зібрали ще одне відправлення для ЗСУ. До нього поклали: ліки, шкарпетки, солодощі, консервацію, мед, сало, часник, цибулю. Також разом з братом написали листи з словами вдячності ЗСУ.

30 січня, разом з мамою ми долучилися до акції. Купили 2 квитки, щоправда нічого не виграли, але не засмутилися, навпаки зраділи, адже кошти з продажу квитків пішли на купівлю тепловізора для наших захисників.

А ще я збираю жерстяні баночки для виготовлення окопних свічок. Мию їх та передаю Марині Василівні. Вона, в свою чергу, доробляє свічки та відправляє на передову.

Я та моя сім’я намагаємося не залишатися осторонь, та по можливості допомагати країні, робити все, що в наших силах. Навіть сьогодні (у день написання есе), за ініціативи місцевої жительки, ми збирали матеріали для пошиття рукавиць нашим захисникам».

Володимир Шевченко — 7 років.
Саливонківська гімназія, Київська область, с. Саливонки.

«Що я роблю для ПЕРЕМОГИ?

Привіт! Я Шевченко Вовчик (Володимир) учень 2 класу Саливонківської гімназії. На початку війни я з мамою та меншим братиком Артемом був змушений на деякий час поїхати зі свого дому до міста Львів. Мені було дуже сумно, що ми не вдома з бабусею і татом. Але мама швидко знайшла роботу адміністратора-волонтера у волонтерському пункті, куди ми разом ходили і допомагали волонтерам розкладати і сортувати речі, продукти харчування, іграшки. Також я постійно малював малюнки, які я вкладав у коробки в яких передавали допомогу для військових. У вільний час мама намагалася нас відволікти і робила нам екскурсії по чудовому місту, але додому все одно дуже хотілося. Через півтора місяця ми повернулися додому на Київщину, якраз на Великдень. Моя школа дуже допомагала військовим, постійно збирали продукти харчування. Моя вчителька Лада Миколаївна зі своєю сім’єю постійно пекла нескінченну кількість пиріжків з різноманітними начинками для наших захисників.

Мій клас постійно малює малюнки, які передаємо на ЗСУ. З часом Лада Миколаївна і моя мама запропонували провести благодійну ярмарку для збору коштів для того, щоб зігріти наших Захисників. Цю ініціативу підтримали деякі батьки моїх однокласників. На ярмарку ми приготували свої роботи, які готували на різні конкурси та домашні смаколики. Нам вдалося зібрати чималу суму на яку купили теплі шкарпетки, рукавички, газові балончики та батарейки.

Потім моя вчителька і клас організували благодійну щедрівку у підтримку ЗСУ і ще одну ярмарку на Водохреще. Цього разу ми зібрали ще більшу суму і закупили багато необхідних речей, яких потребували наші Захисники.

На цьому ми не зупиняємося і вже у найближчий час є ще ідеї, як хоч трішки допомогти нашим Захисникам!

Я вірю і знаю, що наша ПЕРЕМОГА з кожним днем все ближче! Я пишаюся тим, що я — УКРАЇНЕЦЬ! Слава Україні! Слава ЗСУ! Україна понад усе!»

Святослав Жеребило — 10 років.
Криворізька гімназія № 102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

«З початком війни в Україні я довго думав, а що я можу зробити для нашої країни. Зрозуміло, що я дуже боюсь вибухів, і під час сирени як мені наказують батьки та вчителі у школі я ховаюсь в укритті.

Ось одного разу під час такого сидіння, я почав вигадувати, що ж я можу зробити. Не довго думаючи, я взяв олівці та почав малювати. Малювати різні крутезні комікси з видатним вже нашим песиком Патроном. Мій песик був веселим та трішечки смішним. Проте, коли я почав показувати своїм знайомим то вони ожили та почали посміхатись. Ось це вже наближення Перемоги. Мої друзі теж почали малювати різні патріотичні малюнки. Ми вирішили створити такий міні-альбом, який буде піднімати нам настрій. І все вийшло.

Ще одним моїм успіхом було — це навчання. Я вже великий. В цьому класі перейшов до 5 класу. Самі розумієте, що все. Нові вчителі, які талановито та цікаво розповідають нову інформацію, де я поринаючи із-захопленням починаю мріяти. На уроці математики стаю міліонером, зарубіжної чудовим мандрівником, інформатики — хакером, української мови — патріотом, історії — винахідником дронів, іноземної — поліглотом, що допоможуть в моєму цікавому житті.

Ось це наближення Перемоги. Ми разом з класом підтримуємо наших Захисників малюнками та щирою вірою в них. Моя матуся волонтерить та готує їжу для захисників, я теж в цьому допомагаю. Ось це наближення Перемоги.

Вірю, що Україна переможе!»