Сьогодні відзначається Всесвітній день діабету, започаткований в 1991 році Міжнародною діабетичною федерацією та Всесвітньою організацією охорони здоров’я у відповідь на зростаючу стурбованість з приводу загрози здоров’ю через цукровий діабет. Саме 14 листопада 1891 року народився Фредерік Грант Бантінг, який разом з групою вчених Торонтського університету відкрив інсулін і подарував життя мільйонам людей.

Про діабет було відомо ще три з половиною тисячі років тому в Давньому Єгипті. Сам термін виник в Стародавній Греції, а лікувати його навчилися лише в першій чверті ХХ сторіччя.

Відкриття інсуліну стало тріумфом багатовікової боротьби проти загадкового захворювання і зберегло багато життів протягом сторіччя. Інсулін зберігає життя, але не виліковує і не вирішує всіх проблем.

За даними ВООЗ, нині 347 млн. мешканців планети хворіють на діабет. Ця хвороба непомітно, поволі, але невідворотно ламає мільйони доль, темпи її поширення незмінно прискорюються. Впливаючи на центральну нервову систему, недуга викликає паралічі, зменшення чутливості кінцівок, постійний нестерпний біль. Від діабету страждають нирки (з’являється хронічна ниркова недостатність, гіпертонія), очі (погіршення зору, катаракта, відшарування сітківки) та шкіра ніг (діабетична стопа, гангрена нижніх кінцівок, що призводить до їх ампутації). Варто також згадати погіршення серцево-судинної системи, наслідком чого є інсульти та інфаркти. Щосім секунд у світі діагностуються два нові випадки діабету і одна людина помирає через його ускладнення. Ця хвороба стоїть на третьому місці серед безпосередніх причин смерті після серцево-судинних і онкологічних захворювань.

Від ускладнень убезпечить вчасна діагностика

Діабет належить до неінфекційних захворювань (НІЗ), які є провідними чинниками смертності у світі та Європі (зумовлюють 77 відсотків). За висновками ООН, глобальний тягар НІЗ є одним з основних бар’єрів розвитку людства в XXІ столітті, а Всесвітній економічний форум визначив проблему НІЗ як другу серед найсерйозніших загроз для глобальної економіки. У вересні 2011 року на 66-му засіданні Генеральної Асамблеї ООН була ухвалена Резолюція та проголошена Політична Декларація глобальної стратегії з профілактики неінфекційних захворювань і боротьби з ними, щодо чотирьох найактуальніших проблем: рак, серцево-судинні, хронічні легеневі захворювання і діабет. Визнанням актуальності проблеми НІЗ в Україні стало створення 17 вересня 2013 року у Верховній Раді України міжфракційного депутатського об’єднання з питань профілактики та боротьби з неінфекційними захворюваннями, яке я маю честь очолювати.

Для нашої країни проблема поширення захворюваності на цукровий діабет є вкрай актуальною. За останні 10 років в Україні кількість хворих збільшилася майже вдвічі. Ця загрозлива тенденція змушує серйозно замислитися. На сьогодні 1 мільйон 300 тисяч наших співгромадян хворіють на цукровий діабет, з них понад 8 тисяч — діти. Водночас реальний рівень захворюваності і смертності не відомий, оскільки статистика говорить лише про виявлених і зареєстрованих хворих. І цей факт не можна замовчувати. Тобто діабет є загрозою для дуже багатьох людей з діабетом та переддіабетом, які ще не знають про своє захворювання. Переважна кількість українців з об’єктивних (низька доступність та якість медичного обслуговування), та суб’єктивних (власне недбальство) причин запізно діагностують серйозні захворювання, в тому числі й цукровий діабет. У багатьох випадках хворобу виявляють на тому етапі, коли вже є незворотні ускладнення.

Ситуація погіршується ще й тим, що наша країна, на жаль, не належить до переліку економічно розвинених, а більшість людей з діабетом незаможні. Чверть населення в Україні перебуває за межею бідності, а люди з діабетом змушені витрачати на медичну допомогу вдвічі—утричі більше, оскільки діабет є одним з найвитратніших захворювань у світі. 85 відсотків витрат пов’язані саме з лікуванням ускладнень захворювання. Якщо додати несприятливу екологічну ситуацію, недостатню увагу до цієї проблеми з боку держави та постійні політичні спекуляції довкола теми, в Україні життя з діабетом може бути прирівняне до участі в бойових діях.

Українська діабетична федерація наголошує, що на сьогодні головними проблемами надання допомоги хворим на цукровий діабет в Україні є: розрізненість функціонування державних ендокринологічних служб, відсутність єдиного центру управління та чіткої вертикалі підпорядкованості; відсутність державної системи навчання самоконтролю діабету, яке є невід’ємною складовою сучасної терапії хворих на цукровий діабет; низький рівень доступності навчання самоконтролю діабету, особливо для жителів сільської місцевості; неефективна система забезпечення пацієнтів лікарськими засобами та засобами самоконтролю; недостатнє залучення громадських організацій до вирішення проблем хворих на цукровий діабет; відсутність інформування громадськості щодо змін, які плануються відносно забезпечення доступу до лікарських засобів.

Інсулін — право на життя

Фахівці зазначають, що для підвищення рівня надання діабетичної допомоги і для більш ефективного використання державних коштів конче потрібні зміни системи забезпечення інсулінами хворих на цукровий діабет. Нині точаться дискусії довкола того, яка саме модель є оптимальною для наших умов.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №732 від 14 серпня 2013 року з 1 грудня 2013 року має розпочатися пілотний проект щодо запровадження державного регулювання вартості препаратів інсуліну шляхом встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін на ліки на основі порівняльних (референтних) цін. Нині, в рамках виконання Державної цільової програми «Цукровий діабет» на 2009—2013 роки, структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних (міських) державних адміністрацій закуповують препарати інсуліну за різною ціною. І новий порядок покликаний нібито уніфікувати та зменшити ціни на препарати інсуліну. Однак постанова має суттєвий недолік — в ній належним чином не врегульовано фінансовий аспект. Документом пропонується закуповувати інсулін за гроші, які виділяються за державною цільовою програмою «Цукровий діабет» на 2009—2013 роки. Рік добігає кінця і влада має потурбуватися про належне фінансування цих потреб у 2014 році для безперебійної закупівлі та постачання життєво необхідних препаратів.

Проти запровадження цієї урядової постанови виступає Ініціативна група з питання забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну. Її представники вважають, що доцільніше відмовитись від системи тендерних закупівель інсулінів і перейти до реімбурсації (відшкодування вартості через аптеки). На їхню думку, це не лише дасть змогу зекономити бюджетні кошти через їх витрати виключно на реально спожиті препарати (на відміну від тендерних закупівель), а й мінімізує корупційні ризики, пов’язані з тендерними закупівлями та забезпечить дотримання прав людини на адекватну терапію згідно з призначенням лікаря. Члени групи вважають, що адміністративне різке зниження цін на аналогові інсуліни (від 40 до 60 відсотків) за короткий проміжок часу (протягом двох місяців) може спричинити зникнення інноваційних препаратів з ринку України. Тому вони пропонують не впроваджувати пілотний проект до завершення консультацій щодо реформи системи забезпечення інсулінами, включаючи запровадження реімбурсації, оновленого механізму ціноутворення та забезпечення вільного доступу до сучасної терапії цукрового діабету. Відкрите обговорення із врахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, і передусім пацієнтів з діабетом, а також економічно та соціально обґрунтовані заходи убезпечать українське суспільство від катастрофічних наслідків, до яких може призвести нестача інсулінів.

Рішення має ухвалюватися з урахуванням всіх недоліків впровадження пілотного проекту з відшкодування вартості гіпотензивних препаратів. Адже в нашій країні дуже часто через управлінські прорахунки та недалекоглядність чиновників навіть гарні ідеї мають негативні наслідки для бюджету та пацієнтів. При запровадженні нової системи слід забезпечити гарантоване право пацієнтів з цукровим діабетом на вчасне безплатне лікування препаратами інсуліну та цукрознижуючими таблетованими засобами. Саме для сприяння опрацюванню ефективних механізмів регулювання цін на інсуліни та своєчасного ухвалення якісної державної програми «Цукровий діабет» на 2014—2018 роки, за моєї ініціативи у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на минулому тижні прийнято рішення про створення робочої групи. В її роботі, крім парламентаріїв, візьмуть участь науковці, представники пацієнтських і лікарських організацій.

Зберігаючи майбутнє

Окремої уваги потребує питання стратегії у цій галузі на наступні роки. Нині діюча державна цільова програма «Цукровий діабет» завершується у цьому році. До затвердження програми на наступний період обов’язково мала б бути оцінена результативність попередньої. Однак ефективність програми, яка діяла останніх п’ять років, як і тих, що виконувалися перед нею, досі адекватно не проаналізована. Не оцінена доцільність розподілу коштів за напрямками, не виявлені прорахунки і недопрацювання, а значить, не унеможливлене повторення помилок та нераціональне використання коштів державного бюджету в майбутньому.

Я переконаний, що державна політика щодо боротьби з цукровим діабетом не повинна концентруватися лише на забезпеченні хворих препаратами інсуліну — тобто фактично на подоланні наслідків проблеми. Цього року всі заходи до дня боротьби з діабетом відбуваються під лозунгом «Зберігаючи майбутнє», що спонукає Україну зосередитися на профілактиці хвороби. Необхідно приділити більше уваги просвітництву, підвищенню інформованості населення про хворобу та її ускладнення, профілактиці та регулярній роботі з уже хворими людьми. І виконавча, і законодавча влада, і громадські організації повинні робити наголос саме на цьому.

Потрібно запровадити регулярні експрес-огляди для виявлення людей з факторами ризику розвитку діабету (надмірною вагою, артеріальною гіпертензією, спадковістю по діабету тощо) та людей зі станом порушеної толерантності до вуглеводів. Вчасна корекція харчових звичок та поведінки знизила б ризик виникнення захворювання, а раннє виявлення та належне лікування запобігло б ускладненням. Витрати на здійснення інформаційно-просвітницької роботи, раннє виявлення цукрового діабету, створення шкіл навчання самоконтролю, кабінетів діабетичної стопи будуть значно меншими, порівняно з безпосереднім лікуванням ускладнень хвороби. Що вже казати про втрату трудових ресурсів та економічного потенціалу країни.

Цукровий діабет — захворювання, успішність лікування якого в значній мірі залежить від активної позиції та відповідальності хворого. Його потрібно навчити жити з хворобою і контролювати її задля уникнення тяжких наслідків: дотримуватись суворої дієти, вчасно приймати медикаменти, чітко виконувати всі призначення лікаря.

Всупереч усталеним стереотипам, люди з діабетом цілком успішні в бізнесі, політиці, мистецтві й навіть спорті. І якщо про відомих спортсменів-діабетиків можна дізнатися з Інтернету, то приклади простих людей, які досягають успіхів всупереч проблемі зі здоров’ям, заручником якої вони стали, мало відомі широкому загалу. Наприклад, хто знає, що саме в Україні в 2012-му започаткувався чемпіонат Європи з міні-футболу серед людей з діабетом. У той час, коли в країні ще вирували пристрасті навколо «Євро-2012», в Києві вперше в історії зібралося вісім команд з різних країн для того, щоб визначити найкращих в міні-футболі серед них. Наші хлопці з національної збірної тоді вибороли призове третє місце. Відтепер цей чемпіонат проводитимуть регулярно, і команда з України ще не раз зможе довести світові великий потенціал вітчизняної школи міні-футболу.

Ще однією унікальною подією, яку організували в Україні члени діабетичної спільноти, є великий танцювальний проект «ДІА ДАНС. Танцюй проти діабету!». Як зазначають організатори з «Української діабетичної федерації», цей проект «має показати, що цукровий діабет не може зупинити бажання людини бути активною та досягати вершин. Танець — чудовий спосіб профілактики та лікування хронічних захворювань, в тому числі діабету». Планується, що у Всесвітній день боротьби з діабетом в центрі столиці на Майдані Незалежності зберуться люди, для яких це стало невід’ємною частиною повноцінного життя.

Покращити життя хворих на цукровий діабет та контролювати темпи його поширення можна лише налагодивши тісну взаємодію всіх сторін. Міністерство охорони здоров’я має формувати стратегію надання медичної допомоги та вчасно реагувати на нові виклики, лікарі — кваліфіковано надавати медичну допомогу з врахуванням індивідуальних особливостей кожного хворого, громадські діабетичні організації — інформувати державні органи про пріоритетність у вирішенні тих чи інших питань та ініціювати просвітницькі акції.

Тема потребує особливої уваги та ефективних дій з боку держави. Лише скоординувавши діяльність владних інституцій, об’єднавши зусилля лікарів, хворих, громадських організацій, представників фармацевтичних фірм, науковців, можна розраховувати на якісь позитивні зрушення.

Спроможність українського суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема до опанування цивілізованих стандартів дотримання здорового способу життя, а при виявленні діабету — до повноцінної гармонійної життєдіяльності, засвідчить нашу європейськість і громадянську зрілість. Я переконаний, що ми здатні адекватно відповісти на ці виклики своєю повсякденною працею і найближчим часом досягнемо ефективних результатів.

Святослав ХАНЕНКО, керівник міжфракційного депутатського об’єднання Верховної Ради України з протидії неінфекційним захворюванням.