Українське суспільство з 2014-го, і особливо з 2022 року, дедалі більше усвідомлює важливість реінтеграції ветеранів. Відповідно до опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у червні, 64% українців мають родичів або друзів, які дістали каліцтва чи поранення внаслідок російського вторгнення. За прогнозом Кабінету Міністрів, після Перемоги в країні буде понад мільйон демобілізованих, менш оптимістичні оцінки дають цифри до двох мільйонів.

Справжні побратими 

Турбота про відновлення здоров’я, оформлення відповідних документів і працевлаштування звільненого військовослужбовця часто лягає на плечі родини, допомагають волонтери і фронтові побратими. Наприклад, в «Азові» з 2014 року діє патронатна служба, яка опікується лікуванням, реабілітацією, протезуванням, а також вирішенням бюрократичних питань поранених та звільнених з полону бійців. До цієї справи підключаються і підприємці, адже відомо, в якому стані перебувають комерційні структури на тимчасово окупованих територіях і біля лінії фронту — точно не в тому, в якому б хотілося побачити свій бізнес, скажімо, київським комерсантам. Чимало роботодавців пропонують працю для ветеранів, деякі — навіть для військових з каліцтвами.

Не залишаються осторонь і народні депутати. Нині готується до розгляду в сесійній залі законопроект про державну ветеранську патронатну службу (реєстраційний номер 9423).
Ініційований очільницею Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галиною Третьяковою спільно з групою парламентаріїв (зокрема це Сергій Кузьміних, Мар’яна Безугла, Андрій Клочко, Василь Вірастюк, Сергій Швець, Богдан Кицак, Олександр Санченко, Ігор Васильєв та інші) документ нещодавно було розглянуто на засіданні парламентського Комітету з питань цифрової трансформації.

За захисниками закріплять патронатних помічників

Як випливає з пояснювальної записки до законопроекту, основний акцент зроблено на тому, що ветерани потребуватимуть допомоги в процесі переходу від військової служби до цивільного життя, зокрема, в питаннях реабілітації, оформлення документів, здобуття економічної незалежності, продовження військової кар’єри. Потреба в такому супроводі вже підтверджується тими нашими захисниками, котрі стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій. Медичні послуги (лікування, психологічна реабілітація, протезування), фінансова підтримка в перші місяці після демобілізації, забезпечення житлом, працевлаштування, відкриття власної справи, перекваліфікація у разі необхідності — це ті виклики, які постають одразу після повернення бійців з фронту.

Для організації процесу поствоєнної адаптації військових пропонується при Кабінеті Міністрів створити Державну ветеранську патронатну службу, яка діятиме продовж п’яти років на засадах державно-волонтерського партнерства. Мета — допомогти конкретному демобілізованому отримати конкретну публічну послугу (в тому числі електронну) в системах соціального захисту, охорони здоров’я, освіти та адміністративних послуг. Алгоритми надання такого сервісу залежатимуть від індивідуальних потреб захисників. Працівники служби — патронатні помічники — забезпечуватимуть маршрутизацію супроводу кожного закріпленого за ними військовослужбовця і в адміністративних питаннях, і в питаннях суспільної, економічної реінтеграції, психологічної адаптації, освіти, лікування та реабілітації.

Планується, що кожен ветеранський патрон, на кшталт проєктного менеджера, має супроводжувати визначену кількість демобілізованих у процесі їхньої адаптації. Особлива увага приділятиметься тим захисникам та захисницям, які перебуватимуть після демобілізації в складних життєвих обставинах. Очікується, що завдяки діяльності служби одержати публічні послуги буде простіше. Захисник за потреби зможе отримати інформаційний супровід, а також скористатися арбітражним механізмом (поскаржитися патронатному помічнику та розв’язати свою проблему). Водночас помічник нестиме відповідальність за збереження персональних даних демобілізованих. Пропонується, що оплата його послуг здійснюватиметься за кількістю позитивно вирішених питань військовослужбовців.

Цифровізація допоможе

Звісно, ветеран може відмовитися від патронатного помічника або ж змінити його. Організовуватимуть роботу таких працівників із числа волонтерів або демобілізованих військовослужбовців, які уклали відповідний трудовий договір. Передбачається і технічне забезпеченням (планшети тощо). Адміністративні приміщення Державної ветеранської патронатної служби не створюватимуться з метою економії поствоєнного бюджету країни. Водночас послуги надаватимуться по всій території України, відповідно до місця проживання кожного демобілізованого військовослужбовця.

Законопроектом прописано, що загальна чисельність працівників служби становитиме 15 тисяч осіб. Організаційну діяльність, у тому числі їхнє тренування, забезпечуватимуть патронатні тренери. Кожен стане куратором до сотні патронатних помічників.

Відстежувати ефективність діяльності згаданої служби планують за допомогою зворотного зв’язку від отримувачів послуг через call-центр.

Як зазначила у своїй доповіді Галина Третьякова, без діджиталізації і без інформатизації цей законопроект втілити в життя неможливо. Для Комітету з питань цифрової трансформації важливо: ця служба існує і в планшетах. Якщо ветеран написав, що він хоче, щоб у нього був патронатний помічник на стадії вивільнення з війська, то ця інформація має автоматично бути цифровою. Конкретний помічник оперативно отримує повідомлення, що до нього в громаду їде такий ветеран. Він одразу мусить зв’язатися з територіальним центром комплектації і проконтролювати, щоб впродовж п’яти днів нещодавній захисник став на облік. Відвідати його, прийти і запитати, чи потрібна допомога. Яка реабілітація? Що з роботою? Має існувати такий опитувальник, де ці потреби будуть зафіксовані. А далі — або працює отакий діджитал-зв’язок, або, якщо у захисника немає можливості так спілкуватися, патронатний помічник відвідує ветерана.

Не програти конкуренцію криміналітету

Стратегія базується на тому, наголосила Галина Третьякова, щоб ветерани ставали економічно незалежним. Досягти цього можна через перенавчання. Приміром, це надання можливості бути бізнесменом.

В основу цього законопроекту покладено надання конкретної допомоги всередині країни ветерану для того, щоб саме його потреби були в пріоритеті у тих послугах державних, зокрема електронних, які вже є сьогодні. Власне, таких послуг у нас нині багато. Водночас людині з фронту адаптуватися і визначити напрям дій в інформаційному просторі може бути важко. Крім того, що їй потрібен інформаційний супровід, щоб отримати весь комплекс соціальних та інших послуг. Тим часом, фронт-офіси держави налаштовані на те, що людина або заходить до «Дії» чи до якогось інформаційного додатку, або ж прямує до ЦНАПу, Пенсійного фонду чи Державного центру зайнятості. Але така річ, як відвідування ветеранів, у нас майже не практикується. Хоча подібна практика є сталою у США, Хорватії, Великій Британії, Ізраїлі, у тих країнах, які воювали.

Як наголошувалося під час засідання, ми мусимо докласти зусиль, аби повернути ветеранів до мирного життя, розуміючи, що сьогодні цивільна заробітна плата в 3,5-4 рази менша, ніж та оплата, яку вони отримують нині у війську. І нам потрібно не допустити, щоб чоловік після повернення з фронту шукав роботу снайпера у кримінальних колах. Отож це ще одна підстава, яка передувала створенню пропонованої патронатної служби.

Маємо розуміти і те, що після Перемоги відбуватиметься масові вивільнення з війська. Хоча Збройні Сили кількісно будуть удвічі-втричі більші, ніж до широкомасштабного вторгнення, водночас будуть хвилі демобілізації. Важливо, щоб українські ветерани відчували свою потребу і після того, як йтимуть з війська у цивільне життя.

Про важливість організації процесу післявоєнної адаптації ветеранів до цивільного життя та запровадження нових підходів до надання їм всебічної допомоги наголосив під час співдоповіді від Комітету з питань цифрової трансформації народний депутат Антон Швачко. Висновок комітету про розгляд законопроекту № 9423 спрямовано до Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ

Окремі положення законопроекту № 9423 викликають запитання. Скажімо, чому державна патронатна служба опікуватиметься «особами, що проходили військову службу після 24 лютого 2023 року»? Адже повномасштабне вторгнення почалося на рік раніше, 24 лютого 2022-го? А як бути ветеранам АТО/ООС?

Фото Українського ветеранського фонду.