Скрізь, їдучи трасою, на тебе споглядають розбомблені будівлі, подекуди ще стоять спалені автівки, якими люди намагалися виїхати із захопленого окупантами регіону. Утім, життя триває, чимало домівок так-сяк полагоджено, скрізь працюють переправи й навіть та найбільша через Десну, що на в’їзді в Чернігів. Тепер мостом рухається транспорт, хоч роботи тут ще багато. Тож подолавши чимало блокпостів, ми — в містечку Сосниця, на батьківщині славетного письменника і кінорежисера Олександра Довженка, аби спільно з музейниками та місцевою громадою відзначити його день народження.

«Зазвичай до дня народження Олександра Довженка ми писали сценарій, розробляли велику програму, але війна росії проти України внесла свої серйозні корективи, — каже директорка Сосницького літературно-меморіального музею О. П. Довженка Ольга Ярмуш. — Та й сам Олександр Петрович, мабуть, був би не на святі, а вже десь на фронтах, серед наших оборонців, як це робив він — полковник Довженко в роки Другої світової війни». До речі, у музеї серед артефактів є й погони полковника Довженка та деякі речі, з якими він торував тяжкі дороги війни, що потім так проникливо відобразив у фільмі «Україна у вогні».

Утім, дух самого Довженка все-таки витав у повітрі, настояному на осінньому сонечку і на яблуках, що бовваніли в саду і які так любив Сашко. Та й атмосфера, що панувала в день народження митця в батьківській садибі Довженків, була таки святкова. Щойно ми ступили на цю святу землю, всіх зачарував своїм співом кобзар Богдан Козловський. Юнак родом з Очакова Миколаївської області. Каже, що вирішив для себе: не варто чекати доки закінчиться гроза, а треба танцювати під дощем, тому багато подорожує Україною. Богдан не вважає себе академічним бандуристом, бо ж грає не на старосвітській бандурі, а просто як вуличний музикант, розповідає — доносить своє слово і пісню по маленьких містечках і селах. Робить це, аби люди не забували про свою ідентичність. Нині його мандрівка припала на славну Чернігівщину.

А ще біля пам’ятника великому режисерові почесних гостей із Києва, серед яких відомий дослідник і знавець Довженка Сергій Тримбач, режисер Василь Вітер, акторка та телеведуча Наталія Сопіт, продюсера Галина Криворчук та інші, зустрічають своїм чарівним співом дівчата з місцевого гурту «На межі».

Після оглядин музею всі вирушають до місцевого кінотеатру, який названо на честь славетного земляка, аби переглянути фільм «Загублена любов», що його було знято в циклі «Гра долі». (Студія ВІАТЕл: режисер — Василь

Вітер, ведуча — Наталя Сопіт, науковий консультант — Сергій Тримбач, продюсерка — Галина Криворчук). До речі, ця документальна історія має п’ять частин і доступна на ютуб-каналі проєкту про відомих українців «Гра долі». Якщо говорити про сам цикл, то він присвячений великим особистостям, які творили історію нашої України. Це і Довженко, і Котляревський, і Михайло Коцюбинський, і Симон Петлюра та багато-багато інших достойників.

Тим часом Галина Криворчук розповідає ще про одну мету проєкту. Крім поширення культурно-історичних знань, каже пані Галина, у такий спосіб вони хочуть допомогти відродженню та об’єднанню громад, що пережили наругу окупантів, у відновленні своїх земель. Тож, окрім культурної програми, показу фільмів та терапії мистецтвом, організатори привезли до Сосниці ще й практикуючих психологів, аби ті попрацювали з людьми, надали їм першу психологічну допомогу та навчили самостійно опановувати себе та знаходити психологічний баланс. Адже люди тут на власні очі бачили справжнє обличчя окупанта. До того ж в громаді є родини, які на війні втратили своїх найрідніших. І головне тут — не залишатися на самоті, каже психологиня Тетяна Марініна.

Одне слово, через правдиве сприйняття минувшини і усвідомлюючи свою належність до вільної української нації, ми маємо відродити своє майбутнє. Саме про це, як на мене, мріяв і Олександр Довженко.

А повертаючись додому, ми зустріли колону військових. І це був гарний знак. Щиро їм вдячні за те, що можуть відбуватися такі заходи, а землякам Довженка — за пам’ять про митця.


Фото автора.