Це Максим Косякевич, учень 9-Б класу Хорошівського ліцею № 1.

Не кожен у такому віці здатен влаштувати свою виставку. Потрібні талант, вміння бачити світ і підтримка друзів. У Максима все це є.

— Мистецтво — один із засобів, що допомагає людям буди щасливими, — сказав, відкриваючи виставку, провідний науковий спеціаліст обласного літературного музею Микола Весельський. — Особливо потрібно це зараз, коли триває жорстока війна. Також воно ще може пояснювати людям наш біль і втрати, щоб світ не був байдужим. Саме про це і говорить графіка Максима Косякевича.

— Графіку Максима можна порівняти з документальною кінохронікою, — сказав директор Житомирського обласного краєзнавчого музею Роман Насонов. — Приємно, що наше зовсім юне покоління реально оцінює нинішні події, вміє аналізувати їх.

— Так, — приєдналася до оцінки картин начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ірина Ковальчук, — картини Максима Косякевича боляче ранять душу. Навіть тоді, коли війна закінчиться нашою Перемогою — ми в це віримо! — такі картини треба зберегти, щоб люди пам’ятали пережите...

Картини Максима — чорно-біла графіка. Так диктує війна: чорний — горе і втрати, білий — просвіток надії. «Різнокольорові картини будемо малювати, коли здобудемо Перемогу!» — казали глядачі.

На малюнках Максима — весь біль війни. Є там і розбиті багатоповерхівки Харкова, і зранений Маріуполь. А також Бахмут, Попасна, портрет Героя Олександра Мацієвського, котрого в полоні рашисти розстріляли за слова «Слава Україні!». Є й зображення нашої області: руїни ліцею № 25 у центрі Житомира, понівечена осколками Свято-Покровська церква в Малині...

— Ми пишаємося тим, що маємо такого сина, — сказала мати юного художника Ольга Володимирівна. — Вся наша родина якось причетна до мистецтва. Малював ще мій дідусь. Сама я люблю малювати і часто цим займаюся. Та найкращі досягнення — в Максима!

— Я сподіваюся, що це тільки перша сходинка до його успіху, — додала викладач художньої школи в Хорошеві Леся Дадикіна. — До нас він прийшов ще зовсім малим. Але про багато що мав власну думку, вмів обстоювати свої враження.

Журналістка з Хорошева Юлія Демусь допомогла Максимові організувати виставку.

— Для мене це виставка надії, — сказав викладач Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка Ігор Шурпан. — Хочеться побачити й наступні кроки цього митця.

— А для мене це поділений біль, — каже відома художниця Олена Рачкован. — Я сама родом із Маріуполя. Добре, що цілком випадково встигла вивезти звідти свої картини!..

Максим Косякевич щиро подякував друзям і однокласникам, котрі йому допомагали малювати картини: розшукували в Інтернеті найбільш виразні фотографії, підказували, як краще те зображення перенести в графіку... А девізом своєї виставки Максим обрав такі слова: «Моя мрія, як і кожного українця, — це Перемога! Я вірю і знаю, що невдовзі вона обов’язково буде!».

Житомир.

На знімку: Максим Косякевич з мамою.

Фото Ігоря ШУРПАНА.