Одними з перших у селі Довжки у Шепетівському районі свою молочну ферму «Молочні ріки» відкрила родина Котиків (на знімку).
У фермерському господарстві подружжя було понад два десятки корів і телят. За допомогою інвесторів для них реконструйовано корівник, придбали сучасне обладнання. Ферму оснастили автоматичною системою напування корів, якісним освітленням, автоматизованим доїнням, гумовими килимками для комфорту тварин, танкером-охолоджувачів та лабораторним обладнанням.

До початку повномасштабного вторгнення росії в області діяло вже до десятка таких ферм. Однак війна призупинила ці темпи. Рух сімейних молочних ферм не перетворився на масовий.

Хоча літо вже позаду, проте традиційна пора великого молока ще не завершена. О цій порі його ще має бути просто за край. Причому за невисокими цінами.

У магазинах пляшки й справді виставлені щільними рядами — там сезонність не впливає на кількість товару та асортимент. А от на базарних рядах молочарів не густо. І якщо ще пару років тому сільські жителі просто наперебій пропонували свій товар на стихійних ринках, тепер пропозиція помітно менша.

— А молока чому не привозите? Сир? Сметану? — розпитую жіночок, котрі просто з асфальту торгують своєю городиною.

— Та ми корів уже не тримаємо, — розповідають. — Тепер до міста не навозишся і не наїздишся — то дорого, то тривога... А скільки мороки з тією худобою. Не виходить тепер її тримати. Навіть свиней люди не хочуть годувати. У нас у селі ще в кількох дворах є корови, то там свої ж і розбирають молоко — хто за гроші, хто за сіно. Вже й тримати нікому: люди постаріли, а там, де молодші, то чоловіків до армії забрали, а самим жінкам спробуй все хазяйство на собі тягнути.

У цьому короткому діалозі — чи не всі проблеми молочної галузі.

Корів дедалі менше

У місті на дефіцит молока не поскаржишся: знайдеш і в магазинах, і «домашнє». Черга за ним не стоїть. І не тому, що всі раптово розлюбили ці продукти. Просто коштують вони стільки, що літр не кожному по кишені.

Тема високих цін і скорочення поголів’я худоби така давня, що й обговорювати її мало хто хоче. Якщо озирнутись у минуле, то за три десятиліття кількість корів на Хмельниччині зменшилася втричі. Ще п’ять років тому в господарствах усіх форм власності налічувалось понад 133 тисячі голів, а тепер цифра коливається в межах 123 тисяч.

Можливо, про проблему говорили б більше, якби відповідними темпами знижувалися і надої. Але річ у тім, що корів ставало дедалі менше, а молока вони давали більше.

Приміром, двадцять років тому, коли поголів’я в області було вдвічі більше, надої перевищували 729 тисяч тонн у рік, а торік вони сягнули майже 654 тисячі тонн. Різниця є, але не така критична.

Були навіть роки, коли молока надоювали майже стільки, як тепер, а стадо мали у півтора раза менше. Виручали вища продуктивність худоби й сучасні ферми з новими технологіями, котрі дають змогу отримувати кращий результат.

Дотації не стримали падіння

Все було б добре, якби тенденції до спаду зупинились. Поставити їм заслін намагались усілякими способами. Серед найпопулярніших — грошова підтримка.

Навіть попри повномасштабну війну торік для фермерських господарств та інших виробників сільгосппродукції в Україні діяла спеціальна бюджетна дотація за утримання худоби у 5,3 тисячі гривень на корову, але не більше 530 тисяч гривень для одного отримувача. Завдяки їй, за інформацією Мінагрополітики, кошти дісталися майже 10,3 тисячі власників, що подали до Державного аграрного реєстру заявки через особистий електронний кабінет — на 62 тисячі корів. Якщо поділити ці цифри на загальне поголів’я в країні, стає очевидним, що у громадах програмою скористались буквально одиниці. Чому? Та насамперед тому, що отримати гроші могли лише ті, хто утримує «від трьох до ста голів великої рогатої худоби (корів), ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства». Таких небагато. Чимало господарів і від однієї відмовляється. І для них жодного стимулу змінити своє рішення немає.

На місцях — свої програми

Задля додаткової підтримки сільгоспвиробників на Хмельниччині є Програма розвитку агропромислового комплексу області на 2023—2027 роки. Коли у травні розпочалося приймання заявок на дотацію за утримання телиць віком від 12 до 15 місяців та часткову компенсацію вартості придбаної сільгосптехніки та обладнання, в управління розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин ОВА щодня із запитаннями зверталися до десятка людей. Але на початок серпня комісія з надання бюджетної підтримки з обласного бюджету суб’єктам господарювання погодила відшкодування витрат у розмірі 50 відсотків вартості закуплених доїльних апаратів лише 27 заявникам на загальну суму 196 тисяч гривень. А на утримання телиць по три тисячі гривень за одну худобу отримали 54 заявники. Зрозуміло, що це просто крапля в морі молока, і серйозно змінити ситуацію у тваринництві краю вона ніяк не зможе.

Загалом на п’ятирічну програму розвитку агропромислового комплексу області передбачено видатки у 4,5 мільйона гривень. Комусь і справді пощастить отримати відшкодування на кілька десятків, а то й сотень тисяч гривень. Але серед них практично немає тих, хто ще продовжує годувати, випасати, доглядати й доїти своїх корівок. Уся їхня праця тримається на власному ентузіазмі, звичці та необхідності виживати на селі. Ефективність таких «дотацій» падає з кожним роком.

І поки селянин, аналізуючи свої «бізнес-плани», розмірковує над тим, чи варто йому й надалі тримати корову, споживач обраховує свої можливості. Віддати щодня в середньому за семисотграмову пляшку молока чи кефіру майже пів сотні гривень переважній більшості пенсіонерів, безробітних чи переселенців уже не під силу. Тож ці продукти для їхніх родинних бюджетів вже під забороною.

Хмельницька область.

До речі

Спрощення умов фінансування сприятиме зростанню

У Хмельницькій громаді прийняли свою програму підтримки аграріїв. Щоб підвищити її ефективність, днями спростили умови надання фінансової допомоги за приріст поголів’я корів власного відтворення. Якщо раніше гроші надавали лише за наявності не менше трьох корів, то тепер 10 тисяч гривень на корову можна отримати без прив’язки до наявного поголів’я в господарстві.

Як пояснили в Хмельницькій міськраді, якщо за рік (з 1 вересня 2022-го) у домогосподарстві зросла кількість корів, і зараз власник утримує не менше двох корів, то він може отримати грошову підтримку.

Крім того, на два тижні продовжили термін прийому документів — до 15 жовтня.

Фото надано автором.

Між іншим

Земля: треба використовувати раціонально

Наскільки ефективно використовується на Хмельниччині земля, зокрема сільгоспугіддя, проаналізували під час колегії облвійськадміністрації. За словами директора управління розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин ОВА Олега Омелянюка, господарства всіх форм власності мають у користуванні 1,57 млн га земель сільгосппризначення, з яких більш як 1,25 мільйона — рілля. Крім того, на території області знаходиться понад 287 тис. га лісів та 42,3 тис. га перебуває під водоймами і болотами.

Цьогоріч аграрії краю збирають урожай з 1,2 млн га, що на 10 тис. га менше від показників попереднього сезону. Тепер під час осінньої кампанії стоїть завдання вчасно заправити в ґрунт на 310 тис. га насіння озимих культур.

Понад 70 тис. га ріпаку із запланованих 85 тис. уже посіяно.