Олена КРУТІЙ, мама трьох дітей, Андрушівська громада:
— У нашій родині підростають діти різного віку: Вікторія — десятикласниця, Іван — учень п’ятого класу, Анжелі виповнилося чотири. Ми нікуди не їздили під час літніх канікул, бо мали багато роботи вдома: тримаємо чимале господарство, вирощуємо городину. Старші діти нам, звісно, допомагали у міру сил. Я займалася консервацією на зиму, тато з дітьми ходив у ліс по ягоди й гриби, заготовляли дрова на зиму...
Іван ГОРДІЄНКО, батько випускника, Коростень:
— Наш син закінчив навчання у ліцеї, тож літо присвятили вступній кампанії.
Алла КРАВЧЕНКО, продавчиня, Овруч:
— Мої діти всі канікули провели в дідуся й бабусі, котрі мешкають у Трускавці. Діти полюбляють відпочивати там змалку. Мають уже й давніх друзів. Дітям там весело, дуже подобається.
Микола ТУЗІЧЕНКО, таксист, Житомир:
— Моя донька — спортсменка. Тому вона часто їздить на різні змагання, звідки повертається з медалями. Тож і на канікулах їздила з тренерами і командою до Угорщини на чергові збори та відпочинок. Повернулась задоволена, все добре. Головне, щоб закінчилася ця клята війна і перестали гинути наші діти й дорослі.
Ольга КРУК, бабуся двох онуків, Андрушівська громада:
— Ми з онуками змушені були приїхати з окупованої Луганщини. Тут, на Поліссі, нас прийняли чудово: комфортні умови проживання, мальовничі краєвиди, увага і змістовне дозвілля. Для дітей тут проводили різні акції, вечори відпочинку, психологічні тренінги, показували фільми й мультики. Ми задоволені. Але дуже сумуємо за рідним будинком, якого вже, на жаль, немає. І благаємо Бога про те, щоб невдовзі все ж таки повернулися до рідного порогу й почали відбудову свого обійстя, де я прожила майже 40 років!..
Житомирська область.
Фото ілюстративне з відкритих джерел.
