«Мойсей» — батько трьох дітей, до війни був фермером, а нині командир відділення.
На Бахмутському напрямку відділенню «Мойсея» було визначено завдання зайняти та утримати позицію, відбиту у росіян штурмовими підрозділами ЗСУ. Розуміючи те, як важливо утримати визначену ділянку, боєць, прибувши на позицію та залишившись останнім, майже три доби самотужки утримував її та корегував вогонь артилерії.
Завдяки його діям та корегуванню були знищені два БТРи та завдані значні втрати особового складу ворога.
«Прибувши на позиції, ми помітили, що до нас наближається група у кількості до 20 осіб. Підійшовши ближче, вони ввічливо привіталися: «Здравствуйте, мы из кафешки». А я їм у відповідь: «Доброго — ми з Чернівців», після чого зав’язався стрілецький бій, у якому було знищено до 10 загарбників.
Протягом дня рашисти неодноразово намагалися штурмувати наші позиції, але всі їхні спроби були марними. Після чого вони почали нас щільно крити артилерійським вогнем. Вогонь був таким потужним, що мене в окопі від вибухової хвилі підкидало, як вареника у мисці. Майже всіх побратимів поранило, їх евакуювали. Заміна через щільність вогню дійти не мала змоги, тому я, зваживши обставини, вирішив залишитися, корегувати вогонь нашої артилерії та утримувати позицію самостійно, допоки не підійде заміна та підкріплення», — розповідає боєць.
«Коли він залишився сам, ми дуже переживали, щоб його не втратити. Особливо в першу ніч, тоді з 02.00 ночі він не виходив на зв’язок, та о 10.00 ранку, дякувати Богу, ми врешті почули по рації: «Ну що, ви де, коли будете?».
Ми дві доби поспіль намагалися прорватися під щільним вогнем артилерії та танків ворога, щоб можна було його підсилити, замінити, та, на жаль, спроби не давали позитивного результату, а на третю добу нам усе-таки це вдалося», — каже командир роти про «Мойсея».
Ось такі звичайні люди на війні стають героями, ось на таких героях вибудовується наша Перемога.
Чернівці.
