Оксана Бас: «Справжній пасічник той, хто любить не тільки бджіл, а й людей».

«Якщо є пасіка і вона поблизу людей, то має бути огороджена, щоб ніхто нікому не заважав — ні люди бджолам, ні бджоли людям», — каже сусідка пасічника пані Оксана і додає: «На мою думку, справжній пасічник той, хто любить бджіл і людей».

Вона — зачинатель зеленого туризму на Вінниччині. Колишня вчителька з міста Бар свого часу вирішила зайнятися зеленим туризмом. Придбала будинок у селі Гайове. Разом з чоловіком і дітьми перетворила його на місце для відпочинку. Жінка багато років пропагує родинний відпочинок — дітей з дорослими. Удостоєна відзнаки «Почесний працівник туризму України», має сертифікат Всесвітньої туристичної організації. Нещодавно перемогла в одному з всеукраїнських конкурсів з організації відпочинку у сфері сільського туризму.

До її гостинної садиби приїздять дорослі й діти з різних куточків країни. Каже, хотілося б займатися тільки своєю справою, але довелося судитися з сусідом. Пан Анатолій — колишній посадовець районної адміністрації, нині на пенсії. Займається бджільництвом. За словами жінки, сусід вперто не виконує однієї з обов’язкових вимог утримання пасіки, чим завдає шкоди іншим.

«Ніхто не заперечує, аби він утримував пасіку, — наголошує пані Оксана. — Як можна таке заборонити?! Тільки робити це треба з дотриманням встановлених правил, вони передбачені законодавством».

До суду жінка пішла не одразу. Багато років намагалася порозумітися з пасічником. На жаль, їй це не вдалося. Тоді написала позовну заяву про грубе порушення сусідом правил утримання пасіки. Через це бджоли завдають шкоду здоров’ю її сім’ї, а також тим, хто приїздить на відпочинок до її садиби.

Судді двох судів — місцевого та Апеляційного — задовольнили позовну заяву. Власник бджіл пан Анатолій у розмові з автором публікації повідомив, що звернувся до Верховного Суду. Зробив це тому, бо переконаний у своїй правоті.

Доведіть, що це мої жалять

«Коли ми купували будинок, у сусіда було п’ять вуликів, — розповідає пані Оксана. — П’ять вуликів це не така пасіка, як нині, де майже сотня будиночків для бджіл. Можете уявити, скільки їх гуде над нашими головами, коли летять на свою роботу, чи повертаються до вуликів!».

Жінка знайшла документ, який зобов’язує бджолярів огороджувати пасіку парканом заввишки 2,5 метра, аби тим само підвищити льот бджіл. Тоді комахи підіймаються значно вище зросту людини і оминають їх. Показала йому копію цього документа. Сусід на таке не зреагував. Продовжував збільшувати кількість вуликів.

«Якщо є пасіка і вона поблизу людей, то має бути огороджена, щоб ніхто нікому не заважав, ні люди бджолам, ні бджоли людям, тому й передбачена необхідність поставити огорожу, — каже пані Оксана. — І не важливо, на якій ділянці вона знаходиться, чи то на подвір’ї, чи на землях особистого селянського господарства. У нашій ситуації не бджоли винуваті, вина лежить на їх власнику, який ігнорує навіть вимоги суду. На мою думку, справжній пасічник той, хто любить і бджіл, і людей».

Жінка розповіла прикрий випадок, коли особисто пережила неабиякий стрес. Одного з її гостей, який перебував на подвір’ї садиби, ужалила бджола. З’ясувалося, що він страждає на алергію. Їй навіть уявити страшно, чим могло все закінчитися. Присутні неабияк злякалися, коли побачили, як чоловікові ставало зле. «Добре, що серед гостей був лікар, — продовжує пані Оксана. — Він мав з собою аптечку. Надав першу допомогу. Після чого автомобілем швидко доправили постраждалого до лікарні у Бар. Якби не лікар, не знаю, чим усе могло закінчитися».

Діставалося від кусючих бджілок ще декому з відпочивальників — і дорослим, і дітям. Найчастіше на шляху крилатих трудівниць опиняються господарі садиби. «Навесні хоч на вулицю не виходь», — каже пані Оксана. Вона звернула увагу, що бджоли найагресивніші після зими. З настанням перших теплих днів комахи вилітають з вуликів. У таку пору жінка виходить на подвір’я, чи на город, з хустиною на голові, закриває нею обличчя, аби врятуватися від комахи, яка може вжалити у будь-яку мить.

Про всі ці прикрощі вона розповідала сусіду. Каже, той вислуховував і відповідав з насмішкою: «А ви доведіть, що це мої бджоли вас жалять». Мовляв, не в мене одного пасіка в селі.

Жінка звернулася до сільського голови. Той мав розмову з пасічником. Нічого це не дало. Він не став огороджувати пасіку. Тоді подала скаргу до районного управління Держпродспоживслужби. Було це ще 2018 року. На її звернення створили комісію. Крім представників Держпродспоживслужби, до неї увійшли сільський голова, землевпорядник, лікар з районної ветеринарної лікарні. Комісія зобов’язала бджоляра огородити пасіку парканом на уже згадану висоту — не нижче як 2,5 метра.

Пасічник отримав припис. Співрозмовниця надала журналісту копію цього документа. У першому пункті записано: «Негайно огородити пасіку суцільним парканом висотою не менш як 2,5 метра з метою підвищення льоту бджіл». Далі сказано про необхідність перенесення вуликів на відстань не менше, ніж три метри від сусідніх ділянок. «З метою убезпечення нападу бджіл на людей на сусідніх ділянках, роботи на пасіці проводити у ранкові та вечірні години», — це ще одна вимога до бджоляра, записана у приписі. Насправді він виконав тільки одне — переніс вулики на відстань три метри від межі.

Сам підказав, як діяти

Час спливав — ситуація не змінювалася. Пані Оксана продовжувала звертатися у різні інстанції. Бджоли, як і раніше, жалили тих, хто опинявся на їхньому шляху...

«Сусід сам підказав, як маю діяти далі, — зазначила співрозмовниця. — Одного разу, коли я вчергове повідомила, що дістала жало з тіла, він сказав: «А ви подавайте до суду». Жінка звикла знаходити спільну мову з людьми засобом спілкування. Це чи не перший випадок, коли не вдалося порозумітися із сусідом.

Перед тим, як звертатися до суду, потрібні були докази вини сусіда. Жінка уточнює, що консультувалася з юристами, як діяти у такій ситуації. Тепер ділиться досвідом з іншими. Каже, можливо, він знадобиться ще комусь, чия садиба межує з сусідською пасікою.

Після чергового укусу жалючої комахи вона зафіксувала цей факт. У той день її ужалили одразу дві бджоли. Сталося це під вечір, тому їхати до сімейного лікаря було пізно, самостійно керувати автомобілем у такому стані вона не могла. Вдома на той час залишалася одна. Допомогти було нікому. Амбулаторія сімейної медицини знаходиться в іншому населеному пункті.

Вона надіслала лікарці фото свого виразу обличчя, що змінилося завдяки бджолиним жалам. Викликала поліцію. Попросила, аби зафіксували документально факт укусу бджіл. Наступного дня побувала на прийомі у сімейного лікаря, та підтвердила наявність травм на обличчі. Позовну заяву до суду готував найнятий нею адвокат.

29 травня 2023 року Барський районний суд визнав протиправною бездіяльність пасічника. Зобов’язав його огородити пасіку. Суд постановив стягнути моральну шкоду з бджоляра на користь сусідки у сумі 25 тисяч гривень, а також сплатити 1984 гривні судових витрат. Уточнимо, що справу розглядали за спрощеною процедурою. Юристи стверджують, що така норма застосовується тоді, коли предмет розгляду не має суспільного резонансу. Судові засідання тривали майже рік. Суддя надав можливість позивачу й відповідачу, їхнім адвокатам долучити до розгляду необхідні пояснення й аргументи. Простіше кажучи, навіть у такому форматі слухань учасники процесу могли долучатися до обговорення ситуації. Оцінивши аргументи сторін, суд визнав правоту позивачки.

Відповідач не погодився з такою ухвалою судді. Його захисник звернувся з апеляційною скаргою до Вінницького апеляційного суду. Колегія суддів Апеляційного суду дійшла висновку, що правда на боці жінки. Суд залишив без змін вимоги суду першої інстанції у частині того, що відповідач має огородити пасіку, також не змінив розмір моральної шкоди у сумі 25 тисяч гривень. Документ Апеляційного суду датований 23 серпня 2023 року.

«Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з часу складення повного тексту судового рішення, тобто з 23 серпня 2023 року». Пасічник скористався цим правом.

Тяжба продовжиться, якщо...

Автор цих рядків запитав пасічника Анатолія, чи не простіше огородити пасіку, аніж витрачати час на суди? «Яку саме? — уточнює пан Анатолій. — У мене вулики у двох місцях. Одні на подвір’ї, інші на ділянці, відведеній під особисте господарство. На такій ділянці закон не зобов’язує ставити огорожу. Вулики на подвір’ї порожні, у них бджіл нема. То що мені огороджувати?»

Тут же додав, що законодавство забороняє займатися туристичною галуззю у місцях розташування пасік. Однак його сусідка на це не зважає. «Вона ж знала, що у мене пасіка, коли планувала розвивати тут зелений туризм! — Тепер сюди приїжджають автобуси, серед приїжджих багато дітей, вони бігають, розмахують руками, коли від бджоли відмахуватися, вона ужалить».

Нагадаємо, сусідка пасічника неспроста наголошувала, що розпочинала розвивати зелений туризм на своїй ділянці, коли там нараховувалося тільки п’ять вуликів. Як бачимо, порозумітися сусідам не вдалося. Пасічник стверджує, що він не винуватий. Тому звернувся до Верховного Суду. Тяжба продовжиться у тому випадку, якщо суд прийме касацію до розгляду. Проте він може її відхилити.

Вінницька область.

Фото з фейсбук-сторінки Оксани Бас.