На пошанування пам’яті убитої російською ракетою 10 жовтня 2022 року лікаря-гематолога НДСЛ «Охматдит» Оксани Леонтьєвої напередодні роковин трагедії у Києві відбулися дві події — допрем’єрний показ документального фільму «Королева амбулансу» та вручення премії її імені молодим лікарям. Її отримали Олена Нестеренко та Марія Бабаскіна — лікарки-трансфузіологи Центру служби крові НДСЛ «Охматдит» за проєкт із впровадження ISBT маркування продуктів крові.

Премію медикам вручали батько та маленький син «королеви амбулансу» (на знімку в центрі). Щорічну стипендію заснували Українська асоціація дитячої онкології/гематології, НДСЛ «Охматдит», Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр та Міжнародне товариство дитячої онкології (International Society of Paediatric Oncology, SIOP). Спогади онкогематологів увійшли і до документальної стрічки про Оксану Леонтьєву, знятої командою платформи «Меморіал: вбиті росією». Колеги разом із рідними та друзями відвідали допрем’єрний показ стрічки.

«Ми намагалися показати Оксану різнопланово, очима її подруг, батьків, колег», — каже авторка, сценаристка фільму Олена Жилун і зізнається, що найважче в роботі над фільмом — це емоційна складова. Хронологію подій того ранку, коли в середмістя, на перехрестя бульвару Шевченка та вулиці Володимирської приблизно о 8-й годині 19 хвилин прилетіла російська ракета, автори стрічки відтворюють за повідомленнями теленовин та розповідями батька Оксани Леонтьєвої Григорія Олександровича. Він тримається мужньо, намагаючись бути незворушним, але навіть через екран відчувається, як у чоловіка під час розповіді підступає до горла грудка болю.

Оксана загинула дорогою на роботу після того, як завезла до садка свого 5-річного синочка Гришу. Коли батько примчав на зловісне перехрестя і почув від поліцейських, що машина доньки згоріла вщент, він приблизно годину не знав, що з його онуком. І це була найстрашніша година в його житті, зізнається чоловік...

«Ходімо, подивимось фільм про маму», — Гришина бабуся Неля Маратівна бере онука за руку і заводить у зал кінотеатру. Хлопчик знає, що маму вбила російська ракета і вона зараз на небі, разом із татом спостерігає за ним і охороняє. Батько Гриши помер у 2021 році. «Він ще не розуміє всього», — пояснює дідусь. У фільмі мама Оксани Неля Маратівна згадує, як Гриша запитує, чи скоро закінчиться війна, не усвідомлюючи, що загиблих уже ніколи не повернути.

Дідусь із бабусею виховують онука, і саме це дає їм сили жити далі, попри втрату доньки. У фільмі багато довоєнних спогадів — про те, як Оксана навчалася у третьому столичному медучилищі, як витягала на іспитах найскладніший квиток, як разом з батьками шукала сукню на випускний... Як відданого своїй справі професіонала і надзвичайно чуйну людину Оксану Леонтьєву згадують пацієнти відділення трансплантації кісткового мозку, заради яких вона могла залишатися на роботі по кілька діб поспіль і не виїхала в евакуацію з початком широкомасштабного вторгнення. Вона була провідним і найдосвідченішим у відділенні онкогематологом, працювала з найскладнішими пацієнтами, які пережили трансплантацію. Колеги й досі зберігають схему розрахунку ліків, написану її рукою.

— Вона була опорою для батьків і сина, коли почалися активні бойові дії. Але навіть не думала виїхати за кордон. Казала: війна колись закінчиться і як я тоді дивитимусь людям у вічі? Таких фахівців дуже мало.

Трансплантація кісткового мозку, зокрема, від неродинного донора в Україні відбулася не так давно. Центрів таких небагато, відповідно і спеціалістів, які спостерігають пацієнтів у період після трансплантації, дуже мало. Оксана Григорівна займалася саме цим, — розповідає її колега, лікар відділення трансплантації кісткового мозку «Охматдиту» Ганна Брудна.

Цинічне убивство росіянами української лікарки вразило світ та стало черговим доказом злочинної сутності російської влади. Її фото у жовтні минулого року показали в естонському парламенті у день голосування про визнання російського режиму терористичним.

«Це непоправна втрата для всієї України, тому нам було важливо зняти цей фільм», — каже співзасновниця платформи «Меморіал: вбиті росією» Гаяне Авакян. Стрічку знято за підтримки USAID.


Батько Оксани Леонтьєвої Григорій Олександрович та авторка фільму «Королева амбулансу» Олена Жилун.

Фото зі сторінки  НДСЛ «Охматдит» у Фейсбуці.