На знімку: так захищають національне надбання.
Нестача питної води в області; її прифронтовий та маловодний статус; негативний вплив на природне середовище через ворожі удари; руйнування природно-заповідних комплексів; масове знищення зелених насаджень; негативні наслідки руйнування Каховської ГЕС — це лише короткий перелік тих збитків, яких уже завдала війна екосистемі Миколаївщини.
«Вишенькою на тортику» може стати лише рішення про добудову Ташлицької ГАЕС, для чого необхідно підняти рівень Олександрівського водосховища. Це найкращий спосіб занедбати перлину країни — річку Південний Буг — та занурити у воду частину Національного природного парку «Бузький Гард».
Замах на надбання
Про унікальний «Бузький Гард», місце козацької слави, «Голос України» писав не раз. Утім, окремі нюанси хочеться нагадати. Про те, що «Гард» значить для України, Європи, світу.
Про це вкотре наголосив Національний екологічний центр України в претензіях до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, виніс зауваження і повідомлення про планову діяльність до Звіту з оцінки впливу на довкілля за проєктом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ДП «НАЕК «Енергоатом») із завершення будівництва Ташлицької ГАЕС.
Винятково на підставі офіційних документів можна довести, що наміри Південноукраїнської АЕС підвищити рівень Олександрівського водосховища ще до відмітки +16,9 чи + 20,7, про що волають атомники, призведуть до екологічної катастрофи. Рівень уже підвищили до неприродного.
Аргументи НЕЦУ спираються на те, що в намірах підняти рівень водосховища всупереч Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» з приводу «Енергоатому» не конкретизовані загальновідомі екологічні обмеження проєкту.
Зокрема: наявність природоохоронних територій високого рівня заповідання (Національного природного парку «Бузький Гард»; Регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя»; об’єкта Смарагдової мережі); необхідність розвитку екомережі України; наявність рідкісних і раритетних представників флори та фауни; наявність червонокнижних видів флори і фауни; наявність оселищ європейського значення; наявність прибережної захисної смуги р. Південний Буг; відсутність рибохідного каналу навколо греблі Олександрівського водосховища; наявність нерухомого об’єкта культурної спадщини національного значення «Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького», що охороняється державою; наявність невивчених археологічних об’єктів; необхідність впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом; необхідність досягнення доброго стану поверхневих вод відповідно до Водної рамкової директиви ЄС тощо.
Чи не замах це на надбання державного та світового рівня?
Без права на глобальну помилку
За «Бузький Гард» та його збереження вже не перший рік борються екологічні організації країни. Очолює рух Національний екологічний центр України. А ще чимало громадських організацій, екологів.
Проєкт уже призвів до істотного затоплення земель НПП «Бузький Гард» та історичного ландшафту внаслідок підвищення рівня Олександрівського водосховища до відмітки +16 м. Але замість того щоб отямитися та знизити рівень води до відмітки +8 м, яка була погоджена в 1990-ті роки як допустима, і надалі просувається діяльність з підвищення рівня Олександрівського водосховища.
На захист «Бузького Гарду» стали свідомі українці — від науковців до ветеранів російсько-української війни. В 2015 році було сформовано Штаб опору затопленню «Бузького Гарду» за ініціативою ГО «Асоціація учасників та інвалідів АТО», до якого увійшли військові, ветерани війни, науковці та представники місцевих громад. Більшість членів штабу нині захищають країну і не мають змоги навіть взяти участь у громадських обговореннях.
Голова штабу Олег Кравець, маючи протез правої ноги та перебуваючи в лавах ЗСУ, в травні 2023 року загинув на Бахмутському напрямку як хоробрий боєць, проводячи евакуацію поранених.
Про це повідомив голова НЕЦУ Руслан Гаврилюк. Він розповів, що у 2021-му відомі українці — академіки, громадські та культурні діячі — зверталися до Президента, депутатів, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів з проханням не допустити реалізації проєкту добудови Ташлицької ГАЕС і вберегти «Бузький Гард». Тоді розглядався проєкт із рівнем +20,7 м.
Руслан Гаврилюк вважає, що є альтернативи атомній енергетиці.
«Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів у 2021 році відмовило у наданні дозволу на реалізацію планованої діяльності та запропонувало шукати інші технологічні рішення без підвищення рівня води у водосховищі. В 2022 році проєкт з рівнем 16,9 отримав знову велику кількість зауважень та заперечень і науковців, і громади Миколаївщини, а також відмову у висновку від Міндовкілля. Але замість того щоб відмовитися від цього проєкту, почати працювати над альтернативними інноваційними рішеннями забезпечення енергетичної безпеки України, НАЕК «Енергоатом» під час воєнного стану знову намагається просувати цей резонансний проєкт, розпочинаючи нову оцінку впливу на довкілля. Саме тепер, коли у громадськості відсутня можливість повноцінно висловити свою позицію через війну з росією», — обурюється Руслан Гаврилюк.
Його обурення цілком зрозуміле. Адже, на жаль, військові дії тривають. А ділки від енергетики роблять, як «вчили» з радянських часів.
Перевірка на совість
Тоді «вчили» так: усе історико-культурне та природне багатство країни, якому сотні та тисячі років, може запросто піти під воду. Якщо енергетикам вдасться реалізувати свої наміри...
Уже 40 років Південноукраїнський енергокомплекс експлуатує річку Південний Буг. З нього беруть воду для охолодження реакторів АЕС. Щоб енергокомплекс виробляв ще більше електрики та задля нарощування потужностей, планують підняти рівень Олександрівського водосховища. Звідки взялися такі наполеонівські плани атомників? Звісно, з радянських часів, як і сам проєкт. Ташлицька ГАЕС є частиною Південноукраїнського енергокомплексу, будівництво якого розпочалося у 1975 році. Спочатку передбачалося побудувати чотири реактори Південноукраїнської АЕС, Ташлицьку ГАЕС потужністю 1800 МВт та три водосховища. До середини 80-х було побудовано два реактори АЕС, розпочато будівництво ТГАЕС.
У 2023 році внаслідок підриву окупантами греблі Каховської ГЕС сталася екологічна катастрофа, водночас серед науковців почалася активна дискусія щодо доцільності відновлення руслових водосховищ, збитки від яких та втрати екосистемних послуг річки значно перевищують прибутки від їх експлуатації.
Також варто пам’ятати, що всі енергетичні об’єкти України всі ці роки війни з росією перебувають під постійною загрозою обстрілу, руйнування і, як наслідок, масштабної екологічної катастрофи. Теперішній проєкт є частиною проєкту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС та заповнення водосховища до відмітки 20,7 м, і він також призведе до нищення історичної пам’ятки та деградації природних екосистем.
«На жаль, за роки незалежної України ми так і не змогли остаточно відмовитися від продовження реалізації проєкту Ташлицької ГАЕС, незважаючи на здоровий глузд та чи не найбільшу після Чорнобильської катастрофи хвилю громадського спротиву, яка триває понад 30 років, а також нові технологічні можливості генерації та акумулювання енергії. Навіть проблеми з водністю Південного Бугу, що різко загострились останніми роками в умовах зміни клімату, не спонукають до перегляду підходів та збереження річки», — писав Олег Кравець — Герой, який загинув за країну.
Варіант «порятунку» від атомників
Заступник директора каскаду ГЕС-ГАЕС ВП «Південноукраїнська АЕС» Михайло Москаленко має, виявляється, власний варіант так званого порятунку Південного Бугу. Проте апелює фактами інколи надуманими, інколи неприродними, інколи відверто дивними. Хоча насправді тими фактами, які задовольняють винятково атомників.
«Це водосховище використовується одночасно Олександрівською ГЕС і Ташлицькою ГАЕС (йдеться про Олександрівське водосховище). Воно відіграє головну роль у зрошенні та питному постачанні територій, розташованих у нижній течії річки. Основне призначення ТГАЕС — покриття пікових навантажень і заповнення нічних провалів у об’єднаній енергосистемі України. Іншими словами, ТГАЕС — це великий акумулятор. Уночі, коли електроенергії виробляється більше, ніж споживається, використовують надлишкову енергію, закачуючи воду з Олександрівського водосховища у верхню водойму гідроакумулювальної станції, а вранці та ввечері, коли споживання різко зростає, Ташлицька ГАЕС пропускає воду через гідроагрегати зверху вниз», — зазначає він в інтерв’ю інтернет-виданню «НикВести».
Не менш «вагомим» аргументом атомники вважають... погоду. Враховуючи аномальну спеку, малу кількість опадів та маловоддя, що спостерігалися у попередні роки, підвищення рівня Олександрівського водосховища, на думку фахівців, — єдиний реальний варіант порятунку Південного Бугу нижче Олександрівської ГЕС від критичного обміління.
Інна Тимченко вболіває за «Гард».
Про абсурдність цих заяв категорично заявляє відома екологиня, громадська активістка, кандидатка технічних наук, заступниця голови Миколаївської філії НЕЦУ Інна Тимченко.
«Нині ми спостерігаємо, як в Європі та США в боротьбі за збереження річок від висихання демонтують греблі, зокрема великі, і після цього річка оживає, поступово відновлюючи природній стік та екосистему. У нас же досі намагаються реалізовувати радянське підкорення природи своїм інтересам. Так званий порятунок річки нижче за течією шляхом ще більшого заповнення руслового водосховища призведе до замулювання води, різкого уповільнення течії, ще більш інтенсивного цвітіння води, та, як наслідок, значного погіршення її якості, втрати екосистемних послуг. І атомники це добре знають. Адже насправді їм потрібно ще більше води винятково для своїх енергетичних цілей. І це тоді, коли в усьому світі катастрофічний дефіцит прісної питної води», — заявляє фахівець.
На жаль, вічне протистояння — екологія чи економіка — триває. В час нових альтернативних енергетичних технологій чи не варто вже хоча б замислитися над екологічним майбутнім? Над тим, що залишимо дітям і онукам? Безводну пустелю чи квітучий край? Вже точно на часі хоча би почати над цим думати.
Миколаївська область.
Фото з відкритих джерел.
