Директор ПОСП імені Т.  Шевченка Андрій Турак розповідає про сучасні технології годівлі та утримання корів.

Споживача треба виховувати

У червні далекого вже і мирного ще 2013 року Волинь відвідала делегація Донецької обласної ради на чолі з тодішнім її головою Андрієм Федоруком. Гості з шахтарського краю завітали і до приватно-орендного сільгосппідприємства (ПОСП) імені Т. Шевченка в селі Угринів. Розорані, обкошені, з густою, як щітка, дозріваючою пшеницею поля, асфальтовані дороги, висока культура виробництва вразили депутатів, а найбільше — місцевий молокозавод і його продукція.

Завод в Угринові відкрили в березні 2012 року. Обладнання для нього виготовила та змонтувала одна з ізраїльських фірм. Підприємство має замкнутий цикл виробництва. Використовуючи передові світові технології і молоко власного виробництва вищого та екстра ґатунків, завод виготовляє продукцію, яка не раз ставала переможцем Всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарів України».

Здавалось би, його вироби мають стати основними продуктами в дитячому харчуванні й розкуповуватися, як кажуть, на ура в роздрібній мережі. Але підприємство працює лише на чверть потужності, переробляючи лише три з 25 тонн отриманого на власних фермах молока. Решту ж господарство змушене відправляти на інші заводи.

Чому споживач не може отримувати більше такої високоякісної продукції, з’ясовую у директора ПОСП імені Т. Шевченка, депутата обласної ради багатьох скликань, заслуженого працівника сільського господарства України Андрія Турака.

— Андрію Антоновичу, чому потужності такого та схожих заводів належно не використовуються...

— Проблема в тому, що люди не завжди розуміють, що споживають. Їдять що дешевше. А до якісної їжі суспільство не готове. Я не кажу лише за молочну продукцію, а й за ковбасу, цукерки, все, у чому є харчові добавки, так звані єшки (стабілізатори, підсилювачі смаку, консерванти, розпушувачі, барвники). Чимало з них шкідливі і навіть небезпечні. Найчастіше їх використовують, щоб продовжити терміни придатності продуктів.

Тим часом державні стандарти (ДСТУ) на молоко і вироби з нього чітко регламентують терміни зберігання на всі види продукції. Молока (у пакетах з поліетиленової плівки. — Ред.) — три дні, кисломолочна продукція (кефір, сметана, йогурти) — п’ять днів. Але чиновники, дехто особисто зацікавлені, внесли зміни, зазначивши, що виробник сам може встановлювати строки придатності.

Якщо ми не додаємо жодної хімії, товар швидко псується. А ви зайдіть у магазин і подивіться: молоко з термінами придатності 10—12 днів і... пишуть ДСТУ, кефір і сметана — 18 днів. Ну не будуть вони, ми на власному досвіді у цьому переконалися, без консервантів, стабілізаторів так довго не втрачати свої споживчі якості. Тим більше, що ця продукція транспортується, переноситься, десь на рампі хвилин п’ять постоїть, у магазинах, де невідомо, яка там температура зберігання...

У склянці... міни сповільненої дії

— Якщо ми чесно виробляємо продукцію і ставимо короткий термін зберігання на молоко чи на кефір і сметану, заводу важко змагатися з тими, хто також написав ДСТУ і показав там 10—12 або 18 днів, — переконаний Андрій Турак. — Ми їм не конкуренти. А найстрашніше, що таку продукцію возять у шкільні заклади. Хоч на цьому молоці в магазинах зазначено термін придатності десять днів, а в навчальні заклади на ньому ж вказують, що три дні. Хіба важко іншу дату поставити?! Вони ж окремо для шкіл і садочків продукцію не роблять. Це відверта фальсифікація. Але хто може перевірити? А ніхто! Напхав туди різної зарази, а її важко виявити. Як їх зловити на цьому фальсифікаті? Нам сказали, що коли будуть випадки отруєння і батьки звертатимуться, тоді можуть перевіряти. В інших випадках не мають права, бо вони подали всі необхідні документи... Отруєння від цього виявляється не одразу. Шкідливі речовини накопичуються тривалий час. Можливо, саме через вживання таких продуктів помолодшали інсульти, серцево-судинні захворювання...

Вищий Ґатунок та екстра проти селянської збирачки

— З поганої сировини не можна виготовити якісну продукцію, — переконаний Андрій Турак. — На окремі заводи надходить лише 10—20 відсотків молока екстра і вищого ґатунку, а з особистих господарств — 50 і більше відсотків молока. А яке воно? В обід господиня подоїла, ввечері, ще й вранці. І все це молоко змішала. А спека до 30 градусів. Завод повинен придумати, що з нього зробити. На підприємстві зазвичай немає окремих ліній на різні ґатунки молока: якісне і неякісне. Яка сировина, така і продукція з неї!

— Хай споживач в Інтернеті читає, що якісне, а що шкідливе, хай сам думає і вибирає. Це його проблеми...

— У дітей і їхніх батьків такого вибору немає. Тому в шкільних і дошкільних закладах потрібно не чиновникам віддавати повністю контроль за якістю молочної продукції, а батькам. Саме вони повинні мати вирішальне слово при визначенні закупівель продукції, якою повинні харчуватися їхні діти.

Кажуть: тендер «Прозоро» — це супер. Ми ж бачимо, що «Прозоро» не розв’язує проблему якості. Ціна нижча, а продукція — неякісна. Хоч за документами вона може бути першокласна. Якщо ти виготовляєш метал, то там якість переважно стабільна. Але корова молоко дає кожен день. Сьогодні — здорове молоко, а завтра тварина захворіла і дала хворе молоко. Воно надійшло на переробку, а потім потрапило в дитячий садочок. І цей документ, який він сьогодні подав, а продукцію по ньому возить цілий місяць, не означає, що продукція якісна. А контроль батьківського комітету безпосередньо на заводі міг би перевірити виробника, який виграв цей тендер.

— Але ж батьки не фахівці. Як вони зможуть перевірити якість продукції? Хто зробить аналізи, хто за них заплатить?

— Ми сьогодні лише порушуємо проблему, а як її розв’язувати, потрібно всім думати. Так, як є сьогодні, далі бути не може. Хвороби молодшають. Перевірити виробника не можуть, якщо немає скарги або діти не потруїлися.

— З боку органів місцевої влади немає зацікавленості в реалізації високоякісних молочних продуктів насамперед в шкільні і дошкільні заклади?

— Їм переважно байдуже. Мовляв, ми все згідно із законом робимо: тендер провели (формально), нам документи надали. А що ті переможці возять, чиновники не бачить або не хочуть.

І коли ми перевірили окремих переможців тендерів, то з’ясувалося, що це не ті автомобілі, які переможці представляли на тендер, перевозять продукцію, а найобурливіше, що із зовсім іншого заводу. То яке харчування возять для дітей?!

Не хоче споживач вивчити норми здорового харчування, це його проблеми. Але попри все треба пропагувати культуру здорового харчування. Найболючіша тема, що чиновники беруть відповідальність за здорове харчування дітей. Що привезуть дітям, те вони й споживають. Це страшно і з цим потрібно негайно закінчувати.

Волинська область.

Фото автора.