До Дня Незалежності України Освітній центр Верховної Ради України презентував спеціальну збірку історій від юних українців у межах Всеукраїнської акції єдності «Разом до Перемоги».
Аби про маленьких лицарів нації дізналося якомога більше людей, «Голос України» разом з Освітнім центром Верховної Ради України започаткував на сторінках газети рубрику «Незламні діти».
У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».

24 лютого 2022 року український народ, подолавши страх і відчай, став на захист своєї держави. Люди, від малого до великого, об’єдналися задля Перемоги. Кожен на своєму місці, кожен робить важливу справу, забезпечуючи надійний тил нашим Захисникам та Захисницям.

Звичайно ж, ми не могли стояти осторонь, спостерігаючи, як інші роблять можливе і неможливе, допомагаючи ЗСУ. Об’єднані спільним бажанням, вчителі, учні, батьки, працівники ліцею, жителі села, стали волонтерським загоном, помічниками волонтерів. Ми надавали тканину для маскувальних сіток, а потім плели їх самі. В’язали шкарпетки й збирали нитки для в’язання та матеріали, необхідні для виготовлення окопних свічок, теплий одяг, щоб зігріти наших воїнів. Дізнавалися про потреби військового шпиталю і надсилали туди допомогу. Передавали плащі-дощовики та сухі душі для військових на передову.

Намагаючись бути корисними, донатимо на ЗСУ. Спочатку передали свою грошову винагороду за перемогу у Всеукраїнському конкурсі на підтримку Збройних сил України. Потім збирали кошти для надання адресної допомоги пораненим воїнам української армії та разом з усіма небайдужими рятували нашого земляна, який отримав тяжкі поранення на фронті і знаходився в критичному стані в реанімації. Він вижив завдяки лікарям, рідним, знайомим і незнайомим, бо ця війна об’єднала нас в одну велику родину.

Безцінною допомогою нашим захисникам у зоні бойових дій стало придбання тепловізора. Звичайно ж, ми не могли не долучитися до такої важливої справи.

Олексіївські ліцеїсти постійно підтримують українських воїнів малюнками, листівками, виготовляють обереги, зігріваючи теплом своїх сердець тих, хто стоїть на захисті неньки-України. Разом все зможемо! Разом переможемо!

Сідельник Денис — 16 років
Олексіївський ліцей 
Краснокутської селищної ради 
Богодухівського району, 
Харківська область, с. Олексіївка.

Вітаю! Мене звати Попова Даша. Як я наближаю Перемогу? Вперше я зрозуміла, що хочу допомагати нашим воїнам, коли до мого класу прийшов воїн Микола, який служив в АТО. Я малювала для нього і його побратимів малюнки, приносила солодощі. Після Нового (2022) року, я також очікувала на зустріч з ним, але 24 лютого плани всіх українців змінила війна. Саме тоді я зрозуміла, що хочу робити більше, хочу допомагати нашим мужнім воїнам наближати Перемогу! В перші дні я носила до школи мамині і татові речі для плетіння маскувальних сіток. Чистила з мамою та бабусею цибулю, моркву, часник для приготування консерв, вареників, пиріжків, пасти і теж відносила у школу. Приносила дитячі речі для малят-переселенців та діток, що постраждали. Купувала на кошти, які заощаджувала раніше для себе, ліки, бритви-станочки, засоби гігієни для захисників.

Коли збирали з мамою продукти першого разу, то забрали все, що було вдома: чай, каву, мило, шкарпетки... В магазин йти було страшно, адже повномасштабний наступ тільки розпочався, і ми не знали чого очікувати.

Далі свою тривогу я навчилася долати з допомогою творчості. Ми з бабусею малювали малюнки для наших військових, майстрували обереги, та всілякі вироби, щоб вселити в їхні серця та душі упевненість у Перемозі, щоб подарувати часточку свого тепла. З мамою купували смаколики і різні потрібні речі. Від 24 лютого і до сьогоднішнього дня я зі своєю родиною передала нашим захисникам більше 30 посилок.

Також я приймала участь у різних конкурсах, присвячених нашій Україні та перемозі. Хотіла, щоб якомога більше людей звернули увагу, що це важливо. У яких лишень конкурсах я не брала участь! Зараз маю багато медалей, кубків, нагород, а головне — перемог заради моєї України. Коли прийшла зима, ми з бабусею відшукали інше заняття нашим невгамовним ручкам: в'яжемо теплі шкарпетки для наших хлопців і дівчат, котрі охороняють нас.

Було неочікувано і дуже приємно, коли наші воїни спеціально для мене записали відео зі словами подяки.

Я дуже хочу, щоб усі наші захисники повернулися додому живими і здоровими! Задля цього старатимуся іще більше. Наближаємо Перемогу разом!


Попова Дар'я — 8 років
КЗ «Хащуватський ліцей» 
Гайворонської міської ради 
Кіровоградської області.