Географічний і статистичний огляд» має стати настільною для кожного громадянина, «щоб будувати майбутнє». Про це заявив директор Дипломатичної академії України імені Г. Удовенка при МЗС Геннадій Надоленко під час її презентації у стінах очолюваного ним освітнього закладу. «Ми нащадки великих людей, які жили на українських теренах від часів Трипілля, русичів, козаків. Ми жили тут вічно. Задовго до того, як жаби на болотах, де побудували москву, заквакали. Про це має знати малеча з дитсадка. Треба знати свою історію, щоб не виникало сумніву, чия це земля, щоб розуміли, хто ми, хто наші батьки, наші пращури. І знати, що робити».
Відкриваючи презентацію видання, опублікованого українською мовою ще у 1918 році, а французькою у 1919-му перед початком Паризької мирної конференції, щоб донести інформацію про Україну, народ якої заселяв широкі терени російської та Австро-Угорської імперій (до її складу входило 5 теперішніх областей України). Книжка Мирона Кордуби доповнювала і деталізувала дані про нашу державу, викладені у «Меморандумі про незалежність України», з яким українська делегація відстоювала право на незалежність країни, що мала власну давню історію.
«Нашу історію знищувала росія, вбивала еліту, влаштовувала голодомори», — наголошує Геннадій Надоленко. Як століття тому (пригадаймо Валуєвський циркуляр, Емський указ про заборону української у книгодрукуванні, театрі, церкві — «Какой украинский? Такого не было, нет и быть не может»), так і нині російська політична еліта й пропаганда заявляють, що такої держави, як Україна, і такого народу, як українці, немає і не було.
Як зазначає Наталія Клименко, директор Музею історичного центру Києва, колектив якого перевидав книжку Мирона Кордуби, її автор ще сто років тому дав відсіч претензіям імперців на українські землі. Він за даними переписів російської імперії 1897, 1900 років, а також за підрахунками 1914-го провів етнографічні кордони України, дав сумарні дані щодо її площі та кількості населення, яке проживало в цих кордонах. Загалом, за даними Мирона Кордуби, в Україні на площі 739 162 кв. км станом на 1914 рік мешкало 46 012 000 особи, з них українці становили переважаючу більшість — 32 662 000, або 71%. На підставі перепису 1897 р. дослідник констатує, що прикавказька територія включно з Ростовом, Кубанню, Ставропольщиною належить до України, адже заселена переважно українцями, як і ті терени, які путінська росія називає своїми, «ісконно русскіми» — Катеринославщина (українці становили 68,9% від загальної кількості населення), Таврія (60,6%), Херсонщина (53,5%). Крім того, у Воронезькій і Курській областях кількість українців становила відповідно 76,2 і 56,6%.
Автор книжки підготував і карту, яка відобразила територію розселення українців — «від Сяну до Дону».
Мирон Кордуба залишив по собі понад 500 наукових праць, виданих не лише в Україні, а й у Франції, Польщі, Німеччині. Омелян Пріцак назвав його «одним з найбільших істориків Східної і Центральної Європи». Інтелектуал і поліглот, як пригадував його онук, на дверях між однією з кімнат і коридором, які постійно забували зачиняти, написав 16 мовами «Зачиняйте двері». Ученого, який не підтримав критику владою наукової спадщини Михайла Грушевського, самого звинуватили у тому, що він не хоче порвати з націоналістичними концепціями і покаятися.
«Пам’ятаю, що в коридорі стояли готові мішки з валянками і фуфайками, а також необхідний резерв харчів, — писав у спогадах про діда Борис Білинський. — Все було готове до депортації. Непевність у майбутньому, цькування на роботі, усвідомлення того, що таких відважних вчинків радянська влада не прощає — все це привело до логічного кінця. 30 квітня 1947 р. на робочому місці в бібліотеці ім. В. Стефаника у нього стався інсульт».
За кілька днів Мирон Кордуба помер, похований на Личаківському кладовищі, а його науковий доробок допомагає нам боронити Україну від імперії зла.
У дипломатичній академії відкрита виставка історичних мап України, де можна побачити і карту автора презентованої книжки, на якій Крим, Кубань і Ставропольщина — етнічні українські землі.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
