За умов руйнівних наслідків військової агресії чинне житлове законодавство України не є актуальним та дієвим. Воно не враховує термінову необхідність відновити значну частину житлового фонду в громадах і сприяти забезпеченню зростаючих потреб населення, зокрема ВПО.
На цьому наголошувалося під час обговорення концепції майбутньої житлової політики, яке відбулося в Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. У робочій зустрічі взяли участь народні депутати та представники уряду. Також до обговорення долучилися представники агентства ООН у справах біженців, Норвезької ради у справах біженців, Європейської економічної комісії ООН, Проектів Ради Європи. Ішлося, зокрема, про можливості реалізації права кожного громадянина на житло, відображені в проекті закону про основні засади житлової політики.
На тому, що чинне житлове законодавство України не є актуальним та дієвим в умовах руйнівних наслідки військової агресії росії проти України, не враховує термінову необхідність відновити значну частину житлового фонду в громадах та сприяти забезпеченню зростаючих потреб населення наголосила заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Наталія Козловська. Люди залишаються без даху над головою через знищення домівок російським агресором або вимушений переїзд на більш безпечні території країни, наголосила вона. І дала такі цифри: станом на сьогодні кількість внутрішньо переміщених осіб — майже 5,1 мільйона осіб, житло 3,2 мільйона громадян зруйновано.
Сім мільйонів українців мають нині низький рівень доходів, зауважила голова профільного парламентського комітету Галина Третьякова. З огляду на це, за її словами, важливо створити нові нормативно-правові акти на заміну Житловому кодексу України, який прийнято за часів СРСР. Народний депутат наголосила на готовності комітету всебічно сприяти в напрацюванні нового житлового законодавства.
Учасники робочої наради зауважували, що бюджетних коштів України не вистачить, аби забезпечити приватним житлом кожного, проте держава має намір та вже впроваджує низку можливостей для кожного мати житло на основі найкращих європейських практик шляхом впровадження різних соціальних проектів. Тож громадянам, що перебувають у складних життєвих обставинах, держава незмінно гарантуватиме соціальний захист та підтримку.
Саме такий підхід відображено в положеннях проекту закону про основні засади житлової політики, напрацьованому урядом з міжнародними партнерами. Під час робочої зустрічі в комітеті його презентували начальник
Управління житлової політики та благоустрою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури Світлана Старцева та координатор — національний експерт Норвезької ради у справах біженців Аліна Москаленко.
Законопроект передбачає низку можливостей реалізувати право кожного на житло відповідно до таких проектів:
соціальна оренда (надання житла державного житлового фонду, житлового фонду територіальних громад та приватного житлового фонду в оренду, в тому числі на пільгових умовах);
соціальне житло (житло державного житлового фонду та житлового фонду територіальних громад надається людині в безоплатне користування для незахищених верств населення);
фінансово-економічні механізми отримання житла у приватну власність (пільгові кредити, лізинг, іпотека);
комерційна оренда.
Проектом закону передбачається можливість надання службового та тимчасового житла, оренди житла з правом викупу. А також визначаються пріоритети для вирішення питання забезпечення житлом таких категорій громадян, як наприклад, військовослужбовці, ветерани війни, члени їх сімей та члени сімей загиблих ветеранів чи внутрішньо переміщені особи. Ідеться також про ведення відкритого Єдиного електронного реєстру житла, щоб кожен, хто потребує домівки, міг знайти варіант забезпечення житлом, відповідно до своїх потреб, фінансових можливостей родини та обставин, в яких во-на проживає. Передбачається також змога обрати програ-
му, за якою кожна особа може реалізувати своє право на житло.
Обговорюються й пункти, які стосуються захисту права власності, користування та оренди житла. Для прозорості користування державним та комунальним майном, зокрема, пропонується впровадити реєстрацію договорів оренди.
ООН підтримує зусилля української влади щодо оновлення житлового законодавства, наголосив регіональний консультант з житлової політики ЄЕК ООН Сергій Комнатний. «Моя мета в тому, щоб нова житлова політика України базувалася на основних принципах, які на сьогодні є прийнятними та зазначеними в міжнародних нормативно-правових актах. Передусім це Женевська хартія ООН про стале житлове господарство», — сказав він. І нагадав, що доступність житла також передбачається Цілями сталого розвитку, ухваленими Організацією Об’єднаних Націй у 2015 році.
Пряма мова
Менеджерка Проекту «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні» Офісу Ради Європи Ганна ХРИСТОВА:
«У кінцевому рахунку держава-агресор має понести відповідальність і сплатити відповідну компенсацію».
Факт
Стаття 47 Конституції України визначає, що кожен має право на житло. Водночас держава має створити умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло має надаватися державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
До речі
Житловий кодекс України, прийнятий в 1983 році, містить застарілі радянські підходи, які не враховують сучасних потреб у забезпеченні житлом різних категорій населення, а також не враховують зміни в чинному законодавстві щодо управління багатоквартирними житловими будинками та житловим фондом тощо.
За повідомленням прес-служби Апарату Верховної Ради України.