Про те, як ухвалювалися резолюції, що стосуються нашої держави та війни, яку проти нас веде росія, а також про настрої у Раді Європи «Голос України» запитав у голови постійної делегації Верховної Ради у ПАРЄ Марії Мезенцевої (на знімку з резолюцією).
— ПАРЄ під час осінньої сесії ухвалила резолюцію про забезпечення справедливого миру в Україні. Чим важливий цей документ?
— Резолюція просто у тексті містить істотне уточнення — «на умовах України». Документ підтверджує повну і непохитну підтримку єдиного адекватного покрокового плану миру, яким є «Формула» Президента Зеленського.
Таке рішення було ухвалене й під час минулої сесії, нині воно підтверджене. Цей план відповідає сучасним викликам безпеки за різними параметрами, а також торкається питань відповідальності за скоєну агресію, тобто йдеться про створення спецтрибуналу за злочин агресії для військової та політичної верхівки росії, а також за кожен окремий злочин. Ба більше, йдеться про компенсацію, яку отримають українці за кожен воєнний злочин, з яким вони зіткнулися. Тобто мова про підтримку реєстру збитків — це міжнародний відкритий договір Ради Європи, який вже підписали 44 країни, і цей список розширюється. Останніми країнами, які ратифікували цей договір, стали Албанія і Швейцарія. Чекаємо залучення ширшої географії партнерів.
Частина цього документа присвячена нашим неймовірним Силам оборони. Це конкретна інформація про успіхи контрнаступальних дій.
Також цей документ вносить певну новизну в розуміння того, як світ повинен реагувати на чисельні насильницькі зникнення. Йдеться про статус зниклого безвісти цивільного. Таких випадків багато. Це не комбатанти, а цивільні особи — активісти, діячі культури, вчителі, які потерпають через насильницькі зникнення з моменту початку російської агресії проти України, а Європейським судом з прав людини ця дата встановлена березнем 2014 року.
Ми пропонуємо разом з урядом України запровадити новий інструмент. А саме росія має скласти повний список незаконно утримуваних у неволі цивільних осіб і передати його Україні, ООН, або третій країні, яка зможе гарантувати повернення цих людей додому. На цьому будемо наголошувати і проводити наступні заходи, які стосуватимуться саме цієї теми.
Хочу, до слова, наголосити, що ми вже провели спеціальні заходи в Європейському парламенті по цій темі, співпрацюємо з громадським сектором, офісом Генерального прокурора України і Міністерством закордонних справ.
— Великий резонанс викликала й резолюція стосовно легітимності перебування путіна при владі. Які наслідки матиме цей документ для кремлівського режиму?
— Резолюцію ухвалено для того, щоб показати всьому світу ставлення ПАРЄ (а до Ради Європи входить 46 держав плюс спостерігачі — Канада, США, Ізраїль) до балотування путіна на наступний президентський термін. У резолюції дуже чітко прописано (і дякуємо за це її автору, нідерландському колезі Пітеру Омцігу), що наступного дня після завершення повноважень путіна він вважатиметься нелегітимним, і всі контакти світу з ним мають припинитися, за винятком гуманітарних. Наприклад, це питання обміну полоненими чи депортованих дітей тощо. Та й це може бути виключено.
Дуже важливо мати такий документ як превентивний захід. Так само, як увесь світ не визнавав конституційні зміни в росії, так не визнаватиметься і цей диктатор, який, до речі, і визнаний цією резолюцією диктатором, а його режим — диктаторським.
Особливий сенс цієї резолюції полягає також у тому, щоб світ звернув увагу — єдиним легальним інструментом відповіді на агресію і свавілля, на нехтування міжнародним правом є створення спеціального міжнародного трибуналу за злочин агресії. Тобто притягнення до відповідальності високопосадовців: путіна, лаврова, шойгу, які нині мають міжнародні імунітети, і також майже 20 осіб цього осередку, які планували, а потім наказували чинити агресію з березня 2014 року по сьогодні. За цей час уже скоєно майже 108 тисяч воєнних злочинів. Йдеться про кожну понівечену оселю, кожен кейс ґвалтування, кожне насильницьке зникнення, кожен випадок воєнного полону, кожен кейс депортованої української дитини на територію рф та білорусі тощо. Тобто це стосується кожного українця, кожної української сім’ї.
Але причинлою цього всього була саме агресія. Сьогодні не існує адекватного міжнародного механізму, щоб відповісти за цей злочин. Тому потрібен новий міжнародний договір про створення спеціального суду. Нагадаю, з цього питання вже працює робоча група, яка складається з міністрів закордонних справ майже 40 країн. Наступна їхня зустріч відбудеться 16 листопада в Берліні, і дуже чекаємо, що саме там уже буде затверджено потенційний формат цього спецтрибуналу. Також уже працює міжнародна група з розслідування злочинів агресії щодо України в Гаазі. Вона стартувала майже рік тому. Радіємо, що міжнародна спільнота підтримала цю групу.
До слова, будь-яка ініціатива, яка мала успіх в історії, як, наприклад, Нюрнберзький трибунал, починалася задовго до дня Перемоги. Так само й тут. Ми хочемо почати раніше дня Перемоги, який обов’язково настане, щоб увесь цей фактаж нікуди не дівся, а імунітети не працювали; щоб ми змогли притягнути до відповідальності найвище політичне та військове керівництво росії. Саме це пропонує здійснити ухвалений текст резолюції.
— На полях осінньої сесії асамблеї відбулося чимало подій, які стосуються України й в яких активну участь брали ви та члени нашої делегації. Як у ПАРЄ ваші колеги з різних країн сприймають українські акції? Чи не відчувається так званої втоми від війни?
— За час осінньої сесії було проведено три великі заходи культурної дипломатії, які відбулися за підтримки значної кількості послів, які працюють у Раді Європи, керівництва РЄ, зокрема генеральної секретарки Марії Пейчинович-Бурич, президента ПАРЄ Тіні Кокса. До речі, він провів останню сесію на своїй посаді і ці два роки невпинно підтримував Україну в усіх її намаганнях. Так само, як і тепер він підтримав захід, присвячений незаконній депортації дітей. У Палаці Європи виступили троє діток та їхній батько Євген з міста Маріуполь. Тато знайшов дітей у так званому таборі в москві, і вони змогли возз’єднатися. Ця неймовірна історія дала можливість нашим колегам побачити реальних людей, які пережили депортацію, поспілкуватися з ними і зрозуміти, що нам потрібні нові механізми роботи.
Також хочу відзначити передачу картини, яка називалася «Надія для України: невидимі сльози незламності» від наших партнерів — Center For Future і нашого друга Майкла Якобсена з Австралії та автора картини — португальського художника Педро Нуньєса, який водночас є ще й правником-міжнародником. На картині зображено, як Україна виривається з брудних лап росії і бореться за свою незалежність.
Рік тому, у ці самі дні, 17 жовтня, ця картина була написана у палаці Ради Європи під акомпанемент музичних творів, які виконував оркестр Харківського національного академічного театру опери та балету. Тоді лунали композиції і світових класиків, і українських. Це було дуже зворушливо, а вже через рік ми офіційно передали цю картину як подарунок від України, замінивши російське полотно «площа пушкіна». Ми дуже цим пишаємося.
Третій захід, проведений разом з міжнародною організацією, яка базується у Страсбурзі, був присвячений нашому генетичному коду — вишиванці. До речі, вишивка білим по білому тепер подана до ЮНЕСКО для отримання спецстатусу культурного надбання України. За підтримки компанії PromoUkraine у ПАРЄ ми провели парад вишиванок. Плакали абсолютно усі, це було дуже емоційно. Багато людей познайомилися з побутом нашого народу.
До слова, усі учасники цієї неймовірної виставки — це тимчасово переміщені особи, які нині опинилися у Страсбурзі, переважно жінки і діти. Саме вони уособлюють стійкість духу і працюють на підтримку України за кордоном.
Фото зі сторінки у Фейсбуці Марії Мезенцевої.
