До присутніх звертається заступник начальника Ковельської районної  військової адміністрації Галина Коляда. Праворуч від неї — краєзнавець Геннадій Гулько, ліворуч — заступник голови Ковельської райради Андрій Броїло і голова Ковельської районної організації ветеранів України Валентина Січкар.

Реформатори, флотоводці,  переможці

Коли в липні цього року в Ковелі відкривали спортивне ядро Центру діалогу культур імені гетьманів Ружинських (стадіон «Локомотив»), усі зацікавились, хто ж такі ці гетьмани Ружинські і чому саме на їх честь названо такий важливий об’єкт.
Історія цього козацького роду багато літ свідомо замовчувалася. А тим часом родина Ружинських, потомки Великого литовського князя Гедиміна, дала Україні щонайменше п’ять козацьких гетьманів. Їхнім родинним гніздом було село Ружин, що неподалік Ковеля. Брати Михайло та Остафій були гетьманами між 1579—1586 роками. Їхні сини також носили гетьманські булави: Богдан — у 1575—1576 роках, Микола — 1587-му, Кирик — у 1588 році. Гетьманували всі Ружинські на Томаківській козацькій Січі. Якщо розповідати про всі славні справи гетьманів Ружинських, не вистачить газетних сторінок, тож зупинимося лише на декількох.

Гетьманом-реформатором називають Остафія Ружинського. Відома дослідниця життя української шляхти Наталя Яковенко вважає, що він гетьманував у Запорозькому війську між 1582—1586 роками. Здобув чудову європейську освіту.

Саме при ньому більшу частину України було поділено на 20 військово-адміністративних округів — постійних полків: Київський, Чигиринський, Канівський... Назву знаних в Україні містечок отримали і сотні, з яких складалися ці полки. Серед відомих битв, виграних Остафієм, є захоплення потужної фортеці Білгород (Акерман).

Визначним флотоводцем вважають гетьмана Богдана Ружинського. Серед багатьох виграних ним битв дослідники першою називають так званий похід помсти в жовтні 1575 року. Під час ординської навали на Волинь нападники зарубали Богданову матір і взяли в полон дружину-красуню та тисячі інших бранців. На заклик гетьмана піднялася вся Томаківська Січ і навіть козаки із зимівників. Їм вдалося наздогнати і у вміло організованому Богданом бою розгромити орду. А згодом очолювані Ружинським козацькі війська, форсувавши Сиваш, захопили Кафу (Феодосію) з її головним невольницьким ринком. Богдан Ружинський не зупинився і зі своїм козацьким флотом штурмував турецькі порти Трапезунд та Сіноп і, потопивши багато ворожих кораблів, взяв штурмом їх могутні фортеці.

Ще зухвалішим став його морський похід на Стамбул. Через брак сил козаки місто не брали, але переполоху наробили багато, зухвало рейдувавши своїми чайками неподалік султанських палаців. Взявши штурмом фортецю у передмісті столиці Порти і визволивши багато невільників, козаки так само несподівано, як і з’явилися, зникли. Повертаючись на рідну Січ, вони розгромили ще й турецьку фортецю Кілію, що на Дунаї.

Загинув козацький ватажок при штурмі фортеці Іслам-Кермен, неподалік теперішньої Нової Каховки. Вона завдавала козакам чимало клопотів, перекриваючи шлях Дніпром у Чорне море. Неприступні стіни фортеці за двадцять років до цього приступом взяв наш земляк-волинянин Дмитро Вишневецький («Байда»). При спробі підриву мурів твердині стався непередбачений вибух заряду, і відважний полководець загинув. Та козаки все ж взяли ту фортецю.

Чимало славних сторінок в історію українського козацтва вписали також гетьмани Михайло, Кирик, Роман Ружинські та інші представники цього славетного роду.

Два Ружини

Довгий час їхні імена і ратні звитяги замовчувалися. І навіть у рідному селі мало хто знав про славетних земляків. А ті, хто чув про рід гетьманів Ружинських, вважали, що походить він з містечка Ружина, що на Житомирщині. Проте це не так. Батьківщиною славних полководців є саме село Ружин, що біля Ковеля.

За військові звитяги польський король Стефан Баторій дарує князю Михайлу Остафійовичу Ружинському містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 році на Новий Ружин. А по смерті Михайла в 1592-му маєтки відійшли до його брата Кирика Ружинського.

Цікаво, що син Кирика Роман за наказом польського короля Сигізмунда ІІІ на чолі 13-тисячного козацького війська підтримав похід Лжедмитрія ІІ на Москву (1607—1610 рр.) і зарекомендував себе як талановитий полководець. Справжньою амазонкою виявилася і дружина Романа Софія, яка, одягнувши рицарські обладунки, з 6000 військом пішла в похід проти князів Корецьких, які нібито спорудили замок на їхніх землях. Слава не оминула Софію, як і помста Корецьких.

У липні 2021 року на Волині побувала делегація з житомирського Ружина. Саме тоді представники двох Ружинів вирішили продовжити співробітництво щодо вивчення ратних справ гетьманів Ружинських. Але спочатку епідемія COVID-19, а згодом розв’язана росією повномасштабна війна завадили втілити задумане.

Вчителька початкових класів Тетяна Редькович і староста Ружинського старостинського округу із стендом, присвяченим гетьманам Ружинським.

І ось 3 жовтня справа зрушила з місця. В село Ружин прибули краєзнавці на чолі з виходцем із житомирського Ружина, а нині мешканцем Луцька, відомим на Волині дослідником старовини Геннадієм Гульком. Він привіз зібрані раритетні речі козацької доби, портрет гетьмана Павла Ружинського, книжку Григорія Гуртового «Волинь — край козацький» та іншу краєзнавчу літературу.

Разом із ним у Ружин прибули голова Ковельської райради В’ячеслав Шворак, його заступник Андрій Броїло, заступник начальника Ковельської районної військової адміністрації Галина Коляда, начальники управління освіти Віктор Бичковський та управління культури, молоді та спорту Ковельського міськвиконкому Андрій Мигуля, голова Ковельської районної організації ветеранів України Валентина Січкар, краєзнавець з селища Люблинець Сергій Данилюк. Цікаво, що приймав гостей староста Ружинського старостинського округу, теж уродженець Житомирщини Ігор Корнійчук.

У приміщенні тутешньої початкової школи (а волинський Ружин невеликий, має трохи більш як 300 мешканців) відбувся символічний урок про історію козацтва, рід гетьманів Ружинських, звитяги сучасних українських воїнів. До речі, в школі вже виготовлений стенд про князівський рід Ружинських. Як запевнела вчителька початкових класів Тетяна Редькович, із переданих експонатів у школі сформують музейну експозицію. А Віктор Бичковський та інші промовці висловили сподівання, що вона постійно поповнюватиметься за рахунок надходжень з інших територій і місцевих старожитностей. Одну з них, вишивані старовинний рушник і портрет Лесі Українки, подарувала майбутньому музею Валентина Січкар.

Промовці зазначали, що про козацький рід Ружинських і його ратні подвиги варто знати всім українцям. Особливо нині, коли наші славні воїни боронять рідну землю від лютого ворога. І це завдання не лише громад двох Ружинів — житомирського і волинського, а всіх нас. Нам є чим пишатися, ми мали і маємо багато справжніх, а не фейкових героїв.

Фото автора.