Партія «Об’єднання «Самопоміч» — молода політична сила. Створена лише два роки тому, вже цьогоріч вона потужно заявила про себе. Спочатку на виборах до Київської міської ради, згодом — на позачергових виборах до парламенту. Для багатьох, але не для самих партійців, третє місце, яке посіла «Самопоміч» за підсумками волевиявлення, стало несподіванкою. Та виграти перегони не було самоціллю для об’єднання, мета була іншою — розповсюдити ідеологію партії, а полягає вона у самодостатності. Ти сам мусиш і можеш щось зробити, тоді й держава стане сильнішою. Саме такий принцип сповідує лідер партії міський голова Львова Андрій Садовий. А місто Львів — яскраве свідчення успіху управлінського процесу, організованого ним.

Про те, які цілі перед собою ставить команда «Самопомочі» та що обстоюватиме у парламенті, «Голосу України» розповів голова фракції Олег Березюк.

— Ідучи в парламент, ви ставили перед собою певну мету. У чому вона полягає?

— Усе просто. Перше. Як виявилося за останні 10 років, після помаранчевої революції, в країні було повністю зруйновано парламентську гілку влади. Я це зрозумів, коли занурився у процес. Тобто парламенту як такого не було. Це означає, що не ухвалювалися закони, які б відображали суспільні інтереси та відносини. Вони ухвалювалися в інтересах декількох людей або груп. Друге. Народні депутати не були представниками людей. Парламент не виконував контрольної функції. Рахункова палата — рудимент, приставка, додаток. Крім того, законодавчим органом фактично керувало п’ять осіб. Суспільство це відчуло і повстало. Тому завдання «Самопомочі» — відродження законодавчої гілки влади, відродження парламентаризму. Що ми й робимо з першого дня починаючи з написання Коаліційної угоди. Якби парламент не був зруйнований, думаю, була би держава, не було би війни і не було б втрати території. Відбудова армії — дуже складне завдання, тому ми мусимо діяти спільно з Президентом і прем’єром, щоб бути вагами і противагами, для того, щоб побудувати економічну потугу країни, яка би відновила армію.

Ще одна річ — це сила громади — місцеве самоврядування. Андрій Садовий часто повторює: міста — це турбореактивні двигуни, які нині працюють на холостому ходу. Якщо дати їм повноваження, забезпечити їх навіть не фінансами, а можливістю заробляти гроші, держава зміниться протягом півтора року. Тому ця частина — боротьба за повноваження місцевих громад та їхнє фінансування — є ще однією нашою метою. Щоправда, в ній є надважливий підпункт — це освіта. Вона почала руйнуватися ще раніше, знищував її Табачник. Треба віддати належне Вікторові Ющенку, він зберіг середню освіту, запровадивши ЗНО. Бо ЗНО створило мотивацію знань. Батьки почали вкладати не в оцінки, а в знання.

— Ваша принципова позиція часом відверто дратує колег по коаліції. Дратує настільки, що заговорили про можливий розкол більшості.

— Нехай говорять. Ми не збираємося виходити з коаліції. Ми сказали: наше завдання — бути разом із вами. Ми ухвалили стратегічне завдання. У нас є спільна мета. Можливо, різні інструменти. Наше завдання — бути разом у тій великій коаліції, яка вперше, хоч і не зріла, але демократична і конституційна. Мають бути управлінські процеси, базовані на вагах і противагах. Якщо «Самопоміч» проти чогось, це не означає, що вона проти коаліції. Це означає, що вона проти цього інструменту розв’язання проблеми. Це може важити лише одне — потрібно більше дискусій, прийняття компромісних рішень. Першим якісним уроком, вважаю, став законопроект про РНБО. Очевидно, що цей закон був незрілий. Його можна було зробити таким, із тими ж повноваженнями, але потрібно було лише грамотно розставити коми, крапки. Що, врешті, і було зроблено. Але цей клінч, який міг бути спокійно вирішений, був представлений на суд народу. І тепер люди думають: домовилися чи купили. Люди звикли, що тут усе купується і продається. Не купили і не домовилися. Прийняли спільне рішення. 

— Бюджетний процес відбувається напрочуд складно. Зауважень і пропозицій безліч. Так само маєте їх і ви. Чого саме вони стосуються?

 — Бюджет буде поганий. Але він не може бути добрий хоча б тому, що повністю зруйнована економіка країна, фіскальна система. Не знаю, чи зможе країна так існувати і якою буде форма її трансформації. Цього ніхто не знає. Але якщо ми хочемо, щоб країна жила, мусимо працювати і консолідуватися. Наша основна бюджетна пропозиція — у дохідній частині кошторису мають з’явитися гроші, які там ніколи не з’являлися. 

— Що це за гроші?

— Монополій та олігархів. Тобто обставини завжди складалися так, що мільярди грошей проходили повз бюджет, генеруючись на території України. На сьогодні це 100 млрд. грн.

 — Але бюджет цього року не став винятком... 

— Ця система працює й надалі. Та ми не просто говоримо, а підкріплюємо слова конкретними рядочками. Фракція подала пропозиції, що треба робити. Мало того, ввела міжнародну норму, як оподаткувати, згідно  з міжнародними правилами та відповідно до нашого законодавства, дивіденди, генеровані на території Україні, але виведені за межі країни. Є легальна процедура цього, але Кабмін не знає, що з цим робити.

 Та все-таки ключовими для фракції є норми про збільшення ренти для нафтовидобувних компаній з 55 до 70%, введення роздрібного акцизу на алкогольні та тютюнові вироби. Ці кошти спрямовуватимуться у місцеві бюджети. А також зниження єдиного соціального внеску та зміни в адмініструванні ПДВ, що зменшують можливості для маніпуляцій. Після тривалих дискусій ми узгодили позиції щодо низки законопроектів, які регулюють видаткову частину бюджету. Зокрема, законопроект № 1577, що регулює соціальні виплати, а також проект про єдиний соціальний внесок та про банківську діяльність. Переконаний, ініційовані нами нововведення щодо єдиного соцвнеску дадуть змогу детінізувати зарплати. 

— Ви наголошуєте, що після ухвалення бюджету має розпочатися конституційний процес... 

— Не наголошуємо, а вимагаємо. Це вже давно треба було розпочати. Це основне завдання парламенту — запустити конституційний процес і зробити його швидким. Бо теоретизувати, як воно має бути з точки зору законодавства, будуть в університетах. Конституція вже відстала від суспільних відносин. Відстала набагато, і це буде причиною напруження в суспільстві. 

— Щось робиться у цьому сенсі? 

— На жаль, нічого. Окрім наших заяв про необхідність створення ТСК, коаліція ухиляється від відповіді. Не заперечує, але ухиляється. Ми будемо тиснути.

 — Це має бути абсолютно новий проект закону... 

— Завжди треба опиратися на те, що зробили попередники. Це є ознака мудрості. Є законопроект Президента, він отримав висновки Венеціанської комісії, є напрацювання Конституційної Асамблеї, під головуванням Кравчука. Це потужна база. Не бачимо проблем. Бачимо небажання. Тільки не розуміємо: воно через лінь чи якісь інші речі. 

— Дисципліна всередині фракції жорстка? 

— У нас не узурпаційна фракція олігархів. До нас прийшли самодостатні люди, які вчаться працювати разом. Ми багато працюємо у фракції, виходимо у зал практично з готовими, відпрацьованими рішеннями. Інколи люди не розуміють, чому я не згоден, але маю голосувати. Відповідь проста — ти є членом фракції. Але якщо хтось голосує так, як йому підказує серце, не бачу у цьому нічого поганого. Бо точно знаю: на фракцію ніхто не впливає імперативом.

 — Навіть Андрій Садовий?

 — Він є лідером політичного процесу. Він має неймовірний авторитет. Але винятково тому, що ніколи не дає імперативів. Він дає посили, узагальнює їх. Але жодна людина не може сказати, що Садовий вказав йому, як працювати чи голосувати. 

— За освітою ви кваліфікований психолог та психіатр і не лише з українським дипломом, а й американським. Освіта психолога допомагає в роботі? 

— Неймовірно. Я щасливий, що маю добру професію, гарну школу. Я вчився за кордоном, а навчання там серйозно відрізняється від нашого. На жаль. Я мав фантастичних вчителів і досвід роботи. Тому маю розуміння цінності комунікації, а воно, до речі, записано в першому рядку Євангеліє від Іоанна. «І перше було слово. І слово було Бог, і слово було про Бога». Слово — це ідея, комунікація. Тобто комунікуй — ділися своїми ідеями. Відчувай інших.

 — У вас доволі напружений робочий графік, у чому черпаєте сили, натхнення? 

— У вірі в людей. Можливо, мене так виховали, можливо, це генетична детермінанта. У мене завжди присутнє апріорне почуття довіри. Так сталося, що це вигідна річ. Якщо тебе дурять, значить іншого разу довіри не буде. Це дає енергію. Надихає також і те, що я займаюся тим, що хочу і вмію. 

— Дякую за розмову. 

Розмовляла Олена ГОРБУНОВА.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.

Із досьє «Голосу України»

Олег Березюк народився 8 жовтня 1969 року у Львові. Із відзнакою закінчив Львівське базове медичне училище та Львівський медичний інститут. Навчався в США, де з відзнакою та золотою нагородою закінчив Іллінойський університет у Чікаго за спеціальностями біологія та психологія.

Працював лікарем Львівського психоневрологічного диспансеру. Був асистентом кафедри психіатрії та психотерапії ЛНМУ ім. Данила Галицького. Автор та ведучий дискусійно-психологічної програми «Давайте поговоримо» на «Люкс ФМ» (мовлення Львів, Київ). Від вересня 2006 року працював у Львівській міській раді. У 2007-2012 рр. очолював департамент «Адміністрація міського голови». З вересня 2012 р. — на посаді директора департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та в. о. заступника міського голови Львова з гуманітарних питань. Член Української спілки психотерапевтів. Одружений. Діти: пасинок та двоє синів.

***

У парламенті зникли комуністи, і це добре. Бо ця ідеологія нищила країну багато років. Натомість з’явилося 50, можливо, 100 людей, які мають інше мислення. У тому числі й депутати від «Самопомочі». Тепер важливо вистояти. Бо в природі завжди є боротьба. Я люблю конфлікт, але не треба плутати його зі сваркою. Конфлікт — це інструмент вирішення. Ніколи не можна зробити щось нового або якісного без конфлікту — інтересів, енергетики, матеріальних сил. 

***

Ухвалені парламентом законодавчі зміни створюють нові бюджетні правила. Вперше ухвалено закони, які дають змогу примусити олігархів та монополістів платити у державний бюджет більше грошей. Тепер завдання уряду — забезпечити ці надходження.