У Тараса Хом’юка з Кам’янця-Подільського сталося по-іншому. Спочатку тринадцять років тому він став священником греко-католицької церкви. А тепер опанував професію… пекаря і підприємця. Водночас продовжує служіння Богові.
Вдатися до цього змусила війна. Для священнослужителя стало очевидним: не можна тільки в проповідях говорити про добрі справи та підтримку воїнів. Кожен має долучитися до цього. От тільки як? Це запитання ставить собі чимало українців, котрі прагнуть допомогти своїй країні у важкий час.
Тарас Хом’юк знайшов відповідь під час спеціального курсу, на якому священників навчали, як можна реалізувати свої соціальні проєкти.
Спочатку загальна ідея була така: у своїй громаді можна створити підприємство, яке могло би служити всім — не тільки допомагало б воїнам і переселенцям, а й надало б нові робочі місця. Ну, і звичайно, воно мало би бути фінансово успішним, бо як інакше працюватиме?
Перебравши різні варіанти, зрозуміли, що всім цим критеріям може відповідати мініпекарня. Та як розпочати справу, коли коштів обмаль? Вирішили спробувати отримати грант. І це вдалося.
Після того купили тістоміс, пічку, в якій підходить тісто і для випікання. Паралельно доводилося вивчати не тільки особливості технологічного процесу, а й таємниці успішного ведення бізнесу.
Добра справа скрізь знаходила підтримку. Спочатку розпитали в жителів мікрорайону, в якому розташована церква, чи готові вони купувати продукцію пекарні. А отримавши ствердний результат, підшукали й місце для неї.
Тут працює невеликий колектив: керівник, пекар і його помічник. На них і тримається робота. Конкуренція на хлібному ринку доволі висока, тож розуміють, що покупця потрібно дивувати смачним та доступним хлібом і булочками. Розробивши свої технології, вони пропонують до шести видів хліба.
За словами пекарів, кожен хліб — це як мистецтво: має не тільки добрий смак, а й цікавий вигляд. Свої буханці вони прикрашають тризубами й колосками з борошна.
Пекарню підтримують друзі, партнери та парафіяни, котрі продають і купують її продукцію. Натомість і пекарня, і церква активно підтримують наших воїнів.
На зароблені кошти купують і лагодять автівки для військових. Уже відремонтували до десятка машин.
Що саме потрібно фронту, священник знає не з чуток, адже з 2015 року він як військовий капелан проводить служіння на сході та півночі країни. А коли їде на фронт, везе не тільки Боже слово, а й гуманітарну допомогу, зокрема й випічку з церковної пекарні. Часом хліб і булочки передає з тими бійцями, котрі повертаються на фронт із відпустки.
Не тільки для священника, а й для його парафіян слова з молитви тісно переплелися з їхніми щоденними справами. В цьому і є справжня віра та життя.
На знімку: поїздки на фронт та волонтерська діяльність для священника Тараса Хом’юка поєднані з духовним служінням.
Фото з інтернет-ресурсу.
